LITMIR.BIZ

Скачать книгу

до пекла!

      Одна з дівчат, одягнена дещо більше за інших, підбігла до дверей та грюкнула ними перед їхніми пиками. Двоє друзів на хвилинку замовкли.

      – Ти бачив, у тої, вдалині праворуч, які цицьки?

      – Чому… а та, що була перша ліворуч? Таку дупу ти б хіба викинув?

      Полло взяв Луконе під лікоть, хитаючи головою.

      – Щось неймовірне, га? Ні, таку б я не викинув. Я ж не педик, як ти!

      Потім, після цієї короткої еротичної паузи, знову почали ганятися.

      Стефано розкрив теку, яку йому дала Франческа, тренерка спортзалу.

      «Починай з чотирьох розмахів на ослінчику. Візьми дві гантелі по 5 кілограмів, ти маєш розтягнутися і відкритися, хлопче. Що грубший фундамент закладеш, то більше зможеш побудувати зверху».

      Він ліг на вигнутий ослінчик і почав. Плечі боліли, гантелі здавалися величезними, зробив бокові вправи, сповз до землі, потім знову нагору. Потім голову назад. І знову. Чотири блоки по десять, день за днем, тиждень за тижнем. Після перших місяців було краще, плечі вже не боліли, передпліччя стали дещо більшими. Почала розширюватися грудна клітина, ноги стали сильнішими, він змінив харчування. Зранку – коктейль із порошковими протеїнами, яйце, молоко, печінка тріски. На обід – трохи пасти, біфштекс з кров’ю й пивні дріжджі, багато пророщеної пшениці. Увечері – до спортзалу. Завжди. Міняючи вправи, працюючи один день над верхньою частиною, а інший – над нижньою. М’язи, здавалося, знавісніли. Відпочивали, як це годиться по-християнськи, тільки у неділю. З понеділка все починалося знову. На кілька кілограмів більше, тиждень за тижнем, крок за кроком, за це його й прозвали Степ[16]. Він став другом Полло та Луконе й усіх інших у спортзалі.

      Одного дня, десь місяців за два, увійшов Сицилієць.

      – Ну, хто хоче зробити відтискання зі мною?

      Сицилієць був одним із перших клієнтів «Будокану». Він був кремезним і дужим, ніхто не бажав змагатися з ним.

      – Бляха, я вас хіба банк пограбувати запрошую? Просто зробимо кілька відтискань.

      Полло і Луконе продовжували тренуватися мовчки. З Сицилійцем справа завжди закінчувалася сваркою. Якщо ти йому програвав, він потім увесь час брав на кпини, а якщо вигравав… ну, ніхто не знав, що тоді могло б статися. Нікому ще не вдавалося виграти в Сицилійця.

      – Ну то що, у цьому гівняному спортзалі немає нікого, хто хотів би зробити кілька відтискань зі мною?

      Сицилієць подивився навкруги.

      – Я хочу.

      Він обернувся. Степ був перед ним, Сицилієць оглянув його з голови до ніг, потім ще раз.

      – Окей, ходімо туди.

      Вони пройшли у невеличку кімнатку, де було лише кілька гантелей для рук, з якими саме працювали двійко хлопців.

      Щойно Сицилієць увійшов, один із них поклав гантелі й стрімко вийшов. Другий продовжив свою вправу.

      Сицилієць став навпроти нього, пильно поглянув, посміхаючись. Хлопець продовжував навперемінки піднімати гантелі, угору-униз, потім

Скачать книгу