ТОП просматриваемых книг сайта:
Три метри над рівнем неба. Федерико Моччиа
Читать онлайн.Название Три метри над рівнем неба
Год выпуска 1992
isbn 9786171284135
Автор произведения Федерико Моччиа
Жанр Современные любовные романы
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
«Присягаюся, відзавтра я припиню їсти». Це було єдине, що вона спромоглася сказати собі, дивлячись майже у відчаї на власне зображення в боковому дзеркалі, поділеному навпіл дерев’яним станком для балерин.
Стефано постав перед жінкою з важким рудим волоссям, дещо задовгим носом та банькатими очима. Її безперечно не можна було назвати красунею.
– Привіт, ти хочеш записатися?
– Так.
– Авжеж, тобі це може стати в нагоді.
Вона блимнула на його все ще набрякле око і взяла з-під столу бланк. Приязною вона також не була.
– Ім’я?
– Стефано Манчіні.
– Вік?
– Сімнадцять, у липні, 21-го.
– Вулиця?
– Франческо Бендзяччі, 39. – Потім, випереджаючи наступне запитання, додав: – 3-2-9-27-14.
Жінка підвела очі.
– Телефон, ні? Для запису…
– Ну ясно, не для того, щоб іти грати у марсіян[15].
Банькаті очі зупинились на ньому на якусь хвильку, потім повернулися до заповнення бланка.
– З тебе сто вісімдесят тисяч – сто за запис і вісімдесят за місяць.
Стефано виклав гроші на столик.
Жінка взяла їх і поклала у конверт із «блискавкою», який замкнула в першій шухлядці, а потім, приклавши штамп до просякнутої чорнилом губки, бацнула по картці. «Будокан».
– Сплачувати на початку кожного місяця. Роздягальні – на нижньому поверсі. Зачиняємося ввечері о дев’ятій.
Стефано поклав гаманець до кишені – тепер там була нова членська картка у боковому відділенні та на сто вісімдесят тисяч лір менше. Йому довелося попросити їх у матері; адже власних кишенькових грошей не вистачило б, аби оплатити спортзал.
Його мати. Він згадав той вечір, коли повернувся додому після того, як Поппі з дружками побили його. Спробував дійти до своєї кімнати нечутно, але паркет у вітальні його зрадив. Дерево заскрипіло.
– Це ти, Стефано?
Обрис матері з’явився на порозі кабінету.
– Так, мамо, я йду спати.
– Ти впевнений, що добре почуваєшся?
Матір подалася до нього.
– Мамо, все чудово.
Стефано хотів дійти до коридору, але материна рука виявилася спритнішою. Вимикач клацнув, освітивши його. Стефано вкляк, ніби увіковічнений на фотографії.
– Боже мій! Джорджо, хутчіш сюди!
Прибіг батько, у той час як материна рука боязко наближалася до ока Стефано.
– Що з тобою сталося?
– Та нічого, я просто впав із «Веспи».
Стефано відсахнувся.
– Ай, мамо, ти мені робиш боляче.
Батько оглянув інші рани на руках, розірваний одяг, брудний капелюх.
– Кажи правду, тебе побили?
Батько завжди помічав деталі. Стефано сяк-так розповів про те, що сталося. І, звісно, мати, не розуміючи, що в сімнадцять років уже можуть
«Марсіяни», або «Space Invaders» – одна з перших відеоігор, популярних в Італії у 1980-х роках.