LITMIR.BIZ

Скачать книгу

дати, дати народження – найдрібніші зміни, які треба зробити, аби щось приховати.

      І дивне небажання Деніела вірити в те, що бачить, коли він дивився на ті знімки.

      Боротьба в ньому, щоб лишатися вірним.

      І ці довжелезні пальці.

      – Інший Деніел, – прошепотіла вона. Усмішка зникла.

      – Га?

      Видихнувши, вона закотила очі – не втрималась.

      Надто вже скидалось на одну з мильних опер, які полюбляла її мама. Вона згадала, як засмучувалась кожними вихідними, проведеними разом із матір’ю, коли всі пообіддя було змарновано на неймовірно неправдоподібні драми з повільним сюжетом. Там теж були близнюки. Завжди там були близнюки.

      Власне, Бетмен не надто скидався на Деніела так, як би були подібні ідентичні близнюки. У Деніела риси були витончені, добра зовнішність. А у Бетмена гострокутні риси, завжди напружений вираз обличчя. Його карі очі здавались темнішими, можливо, просто через те, що брови були насуплені й кидали тінь на очі. Волосся було такого самого кольору і теж кучеряве, але коротко підстрижене, як зазвичай буває у спецагентів. З огляду на те, що шия у нього товща, Бетмен мав тіло, натреноване радше у спортзалі, на відміну від спортивної статури Деніела. Утім, не через кремезний верх, бо тоді б його не сплутали з братом на фото. Просто натренований, рельєфніший.

      – Кевін Біч, – мовила вона прісним тоном. – Ти живий.

      Він сів на край столу. Поки його роздивлялась, вона й на мить не спинила очей на комп’ютерному годиннику просто біля його ліктя.

      – А кого ж ти сподівалась?

      – Власне, було кілька варіантів. І в усіх випадках вони б прагнули, щоб і я, і твій брат померли, – вона похитала головою. – Повірити не можу, що на таке клюнула.

      – На що?

      – Деніел ніколи навіть не бачив де ла Фуентеса, адже так? Це завжди був ти.

      Його обличчя, що почало розслаблятись, раптом знову набуло настороженого вигляду.

      – Що?

      Вона кивнула на фото, розсипані по підлозі. Він ніби вперше їх помітив. Нахилився, щоб розгледіти одне, потім перегнувся, щоб схопити. І те, що під нею, і те, що поруч.

      – Звідки це в тебе?

      – Дякуй маленькому відділу, що працює на американський уряд, – цілком не офіційно. Я колись на них працювала. Вони попросили мене попрацювати як фрилансера…

      Його обличчя зсудомилось від люті.

      – Це ж цілком таємно! Ти навіть уявити не можеш, до чого я маю допуск.

      Знову заговоривши просто їй в обличчя, він схопив її за грудки й підняв разом зі стільцем на кілька сантиметрів від землі.

      – Ти хто така?

      Вона зберігала спокій.

      – Я розповім тобі все, що знаю. Мене розіграли, та мені не так весело, як тобі.

      Він поставив її додолу. Вона хотіла подумки полічити, щоб позначити час, але боялась, що він помітить її неуважність. Він став, височіючи над нею і схрестивши руки.

      – Як тебе звати?

      Вона заговорила настільки повільно, наскільки, на її думку, була спроможна.

      – Колись мене звали Джуліана Фортіс, але зараз на це ім’я видано свідоцтво про смерть.

      Вона

Скачать книгу