ТОП просматриваемых книг сайта:
Аптекар. Стефані Майєр
Читать онлайн.Название Аптекар
Год выпуска 2016
isbn 978-617-12-4160-2,978-617-12-4161-9,978-617-12-3912-8
Автор произведения Стефані Майєр
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Вона чула, як Деніел уривчасто дихає через протигазовий фільтр. Вона сумнівалась, чи правильно вчинила, приспавши його. Він просто був такий… незахищений. Безпорадний. Відділ уже показав, як сильно вони турбуються про добробут Деніела Біча. А вона залишила його зв’язаного та беззахисного посеред кімнати, як рибку в банці, як легку здобич. Вона винна йому більше, ніж це. Але її першою реакцією було прагнення його нейтралізувати. Вона знала, що звільняти його небезпечно. Певна річ, він би напав на неї, спробувавши помститись. А коли йдеться про грубу силу, у нього була б перевага. А вона не хоче ані отруїти його, ані застрелити. Принаймні так його смерть буде не на її руках.
Але вона досі почувалась винною, його вразлива присутність глибоко в душі турбувала її, немов наждачний папір треться об бавовну, забираючи з її рук нитки зосередження.
Запізно змінювати рішення.
Вона почула слабкий звук, що свідчив про рух надворі. Корівник оточений кущами з густим листям, що шелестить. Хтось зараз там ховається, спостерігаючи за вікнами. А що як він щойно відвів душу з пістолета, обстрілявши одну зі стін корівника? Він, цілком очевидно, не турбувався, що наробить галасу.
Чи слід їй опустити стіл та стягнути Деніела з нього на випадок, якщо намет зрешетили кулями? Вона добре змастила оливою спружинене дно, але геть не впевнена, що воно не скрипітиме.
Прослизнувши до столу, вона покрутила за руків’я і опустила стіл так швидко, як тільки спромоглась. Він дійсно тихо й високо заскрипів, але, на її думку, за межами корівника цього було не розчути, надто крізь обшивку з пінопласту. Вона стрімко побігла назад у куток і принишкла, прислухаючись. Знову зашелестіло листя. Під іншим вікном, на іншому боці корівника. Влаштована нею пастка не кидалась у вічі, але не була непомітною. На щастя, він шукав ціль лише всередині. Чи спочатку ходив до будинку? А чому не зайшов усередину?
Шум під іншим вікном.
Просто відчини, – мовила вона сама до себе. – Просто влізь усередину.
Один звук був для неї незрозумілим – шипіння, яке почулось після ляскотіння нагорі. Бабах, бабах, бабах так голосно, що, здавалося, задрижав корівник. Спершу вона гадала, що то маленькі заряди вибухівки, тож машинально скорчилась у захисну позу, але за мить збагнула, що вони не настільки голосні, просто здавалися голосними на тлі тиші, що панувала до цього. Не чутно було, щоб щось зламалось, – ані розбитого скла, ані металу, що репається. Чи було такого відлуння достатньо, аби розірвати комунікації навколо вікон чи дверей? Вона так не думала.
А потім вона збагнула, що бахкання просувається вгору, як і те, що воно спинилось прямо над нею.
Сильний поштовх – і він опускався зі стелі.
Вона за мить скочила на рівні ноги, краєм ока спостерігаючи за швом на наметі. Досі було занадто темно, аби щось розгледіти. Над нею – скрегіт зварювальної лампи. У чужинця теж така є.
Усі