Аптекар - Стефані Майєр

Скачать книгу

муки?

      Вона дозволила йому випустити пару. Бажання говорити було маленьким кроком у правильному напрямі. На жаль, цей злий Деніел досі був втіленням шкільного вчителя, хіба що не дуже щасливого.

      – Стривай, це як у тебе є фото зі мною та наркобароном? Підійшовши до столу, вона витягла потрібне фото.

      – В Ель Мінія, у Єгипті з де ла Фуентесом, – мовила вона, тримаючи фото у нього перед носом.

      Нарешті хоч якась реакція.

      Його голова сіпнулася назад; він примружив очі, а потім вирячив. Вона майже могла побачити його думки, що снували в голові, осідаючи у нього на обличчі. Він аналізував те, що бачить на фото, і складав план.

      Досі жодних ознак іншого Деніела, але він нарешті начебто впізнав іншу свою подобу.

      – Ти хочеш зараз поговорити зі мною про Єгипет, Деніеле? Міцно стиснуті губи.

      – Я ніколи там не був. Це не я.

      – Я тобі не вірю, – зітхнула вона. – І це справді прикро, бо нам доведеться продовжувати нашу гулянку.

      Несамовитий страх швидко повернувся.

      – Прошу, Алекс, присягаюсь, що це не я. Прошу, не треба.

      – Це моя робота, Деніеле. Я маю дізнатись, як врятувати тих людей.

      Мовчазність геть зникла.

      – Я нікого не хочу кривдити. Я теж хочу, щоб ти їх урятувала.

      Тепер у його щирість було важче повірити.

      – Це фото тобі про щось нагадує?

      Він ще раз хитнув головою з виразом «розмову закінчено».

      – Це не я.

      Вона мала визнати, що він її захопив, та ще й як. Оце вже справді новина. Як би вона хотіла зараз проконсультуватись із Барнабі! Ой, добре, у неї обмаль часу. Немає часу на бажання. Вона один за одним зібрала шприци у ліву руку. Цього разу вісім. Він витріщився на неї злякано і… зажурено. Щось почав говорити, але не пролунало ані звуку. Вона завагалась, тримаючи напоготові перший шприц у правій руці.

      – Деніеле, якщо хочеш щось сказати, кажи зараз же. Пригнічений.

      – Не допоможе.

      Вона ще мить зачекала, а він поглянув просто їй у вічі.

      – Твоє обличчя, – мовив, – воно таке саме, як і раніше, достоту таке саме.

      Вона сіпнулася, потім крутнулась і пішла уздовж столу, щоб стати за його головою. Він спробував ухилитися від неї, але тим лише краще підставив грудинно-сосковидний м’яз, у який зазвичай вона колола під час допиту значно пізніше; це справді одна з найболючіших речей, які вона могла завдати суб’єктові за її теперішніх обмежень. Але вона хотіла якомога швидше піти, тому встромила голку йому збоку в шию й вичавила вміст шприца. Навіть не зиркнувши на нього, вона знову встромила кляп, щойно він роззявив рота.

      А потім, кинувши решту шприців, утекла з кімнати.

      Розділ 7

      Вона була в поганій формі, от і все. Уже минуло три роки. Саме тому в неї такі відчуття. Саме тому суб’єкт впливав на неї. Справа лише в тому, що вона занадто довго була поза грою. Та досі вона могла повернутися до заведеного порядку свого життя. Протягом цієї процедури вона лише раз навідалася в кімнату подивитись, чи не згаснув комп’ютер, але не залишилась, аби спостерігати. Вона повернулася,

Скачать книгу