ТОП просматриваемых книг сайта:
Аптекар. Стефані Майєр
Читать онлайн.Название Аптекар
Год выпуска 2016
isbn 978-617-12-4160-2,978-617-12-4161-9,978-617-12-3912-8
Автор произведения Стефані Майєр
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Я не часто ними користуюсь, – мовила вона до нього, ледь торкаючись щипців, лагідно проводячи пальцем по надміру довгому скальпелю. – Вони кличуть мене, коли хочуть, щоб суб’єкт залишився більш-менш… неушкодженим. Вона провела пальцем по викрутці, промовляючи глухий склад в останнім слові. – Та мені ці інструменти не надто й потрібні, – її нігтик зблиснув на лотку зварювальної лампи з пронизливо-різким звуком. – А здогадаєшся, чому?
Він не відповів, заклякши від жаху. Він почав усвідомлювати. Так, усе по-справжньому.
Тільки Деніел Пітьми мав би вже це збагнути. То чому ж він не проступав? Чи він гадав, що її можна надурити? Чи через те, що її жіноче серце зомліло від його шарму в потягу?
– А я скажу тобі, чому, – мовила вона так тихо, майже пошепки. Вона по-змовницькому нахилилась, на її обличчі застигла напівласкава жаліслива усмішка, яка, утім, не відображалася в її очах. – Бо те, що я роблю… набагато більше болить.
Здавалось, його очі ось-ось вискочать з голови. Оце вже, принаймні, знайома реакція.
Вона відсунула тацю, щоб його увага сама собою перейшла до довгого ряду шприців позаду, що виблискували проти світла.
– Першого разу все триватиме тільки десять хвилин, – сказала вона, не дивлячись на нього, знову розкладаючи інструменти на столі. – Але тобі здаватиметься, що значно довше. Це лише, аби спробувати – постався до цього, як до попереджувального пострілу. Потім ми знову спробуємо поговорити.
Вона схопила шприц з іншого краю в ряду, натиснула, поки на кінчику голки не показалась крапелька, і театрально її струсила, як медсестра в кіно.
– Благаю! – прошепотів. – Прошу, я не знаю, про що йдеться. Я не можу тобі допомогти. Присягаюсь, я б допоміг, якби міг.
– Ти допоможеш, – пообіцяла вона, встромляючи голку йому в трицепс на лівій руці.
Він відреагував майже миттєво. У лівій руці почався спазм, вона сіпнулась у кайданах. Поки він налякано спостерігав, як йому судомить м’язи, вона швидко схопила ще один шприц і пішла до правої руки. Він спостерігав, як вона наближається.
– Будь ласка, Алекс! – заволав він.
Вона, не звернувши уваги на його спробу якось ухилитись від неї, немов у нього було вдосталь сили, щоб вирватися з кайданів, впорснула йому молочну кислоту у правий чотириголовий м’яз. Його коліно, здригнувшись, випросталось, м’язи сіпнулися так, що нога зіскочила зі столу. Він вдихнув повітря, а потім застогнав.
Вона рухалась рішуче, не повільно й не швидко. Черговий шприц. Його ліва рука вже стала занадто неповносправною, щоб опиратись Алекс. Цього разу вона впорснула кислоту йому у біцепс лівої руки. Миттєво трицепсова група м’язів почала скорочуватись, немов змагаючись із біцепсовою за те, яким м’язам скорочуватись.
Він рвучко видихнув, немов його вдарили в живіт, але вона знала, що цей біль набагато сильніший за будь-який удар. Ще один укол – у стегновий біцепс. Те ж саме змагання на розрив, що й у руці, почалось у нозі. А з ним почалися й крики.
Вона