Скачать книгу

полегшення. Тягар знання, що скільки людей приречені на болісне винищення, виявився набагато важчим, ніж вона гадала.

      – Звісно, – видихнула вона. – Це має сенс.

      – Очевидно, відділ не був настільки холоднокровним. Вони використали жахливу катастрофу, щоб мотивувати її, але знехтували простими громадянами, які досі в небезпеці.

      – А Змій?

      Він поглянув на неї, нічого не зрозумівши.

      – Даруй. Таке прізвисько їм дали у відділі. Доморощені терористи?

      – Мої помічники повбивали двох із трьох ватажків, знешкодивши південний підрозділ цілком. Ніхто не вижив.

      Вона натягнуто усміхнулась.

      – Ти допитуєш людей, – несподівано холодним тоном мовив він. – Ти кат.

      – Так.

      – І ти катувала мого брата, щоб дізнатись інформацію, про яку він не знав.

      – Так. Принаймні, початкові етапи провела.

      Він ударив її тильним боком руки. Рвучко її голова сіпнулася набік; стілець загойдався, і він штовхнув його ногою.

      – Ти за це заплатиш, – пообіцяв він.

      Вона з хвилину поворушила щелепою, перевіряючи, чи нічого не зламано. Задоволена, що серйозних пошкоджень немає, відповіла:

      – Я не впевнена, та, мабуть, саме тому вони так вчинили з ним. Саме тому вони згодували мені цю хитромудру вигадку.

      Крізь зуби:

      – А навіщо?

      – Їхні спроби вбити мене не були успішними, тож вони вирішили, що ти зробиш цю роботу за них.

      Він зціпив зуби.

      – Одного не збагну, – повела далі, – чому вони просто не попросили тебе це зробити. Чи, можливо, наказали б. Хіба що… ти вже не працюєш у ЦРУ? – припустила вона.

      Його видала зброя. Під час свого дослідження вона дізналась, що пістолетом HDS зазвичай озброюють агентів ЦРУ.

      – Якщо ти про мене не знала, то як ти знаєш, де я працюю? – вимогливо спитав він.

      Почувши близько половини його запитання, вона помітила, що яскраво-білий прямокутник у зоні її периферичного бачення почорнішав.

      Намагаючись не привертати до себе уваги, вона якомога глибше вдихнула носом.

      – Відповідай, – рикнув він, знову здіймаючи руку. Вона не зводила з нього очей, не дихаючи.

      Він вагався, насупивши брови, потім широко розплющив очі і швидко нахилився, щоб підняти з підлоги протигаз.

      Він знепритомнів, перш ніж упав на підлогу.

      Ще один глухий удар, і впав пес, перетворившись на копу хутра поруч з її стільцем.

      В умовах тренування вона якось затримала дихання на хвилину сорок дві секунди, але більше ніколи не змогла повторити цього подвигу. Зазвичай повітря в неї закінчувалось через хвилину п’ятнадцять, що все-таки вище за середній показник, – місткість легень стала чи не найголовнішою для неї у житті. Цього разу вона, звісно, не мала можливості наперед набрати повітря із запасом, утім ціла хвилина їй не знадобилась.

      Вона підскочила на стільці до непорушного тіла Бетмена й потяглась уперед, підтягнувши коліна до його спини. Ухопитись руками перед

Скачать книгу