ТОП просматриваемых книг сайта:
Брама Расьомон (збірник). Рюноске Акутаґава
Читать онлайн.Название Брама Расьомон (збірник)
Год выпуска 0
isbn 978-966-03-5461-6
Автор произведения Рюноске Акутаґава
Жанр Зарубежная образовательная литература
Серия Шкільна бібліотека української та світової літератури
Издательство Фолио
– Дай мені коржика, і я піду з тобою.
Момотаро прикинув:
– Ні, цілого коржика я тобі дати не можу. Дам половину.
Пес продовжував скиглити: «Дай цілого». Та Момотаро не відступав од свого: «Дам половину». Хоч скільки торгуйся, той, хто нічим не володіє, підкоряється тому, хто чимось володіє. Так і пес, важко зітхнувши, пішов із Момотаро за половину пшоняного коржика.
За половину пшоняного коржика Момотаро, крім пса, взяв слугувати ще мавпу та фазана. Та, на лихо, служники Момотаро не ладили між собою. Пес, який мав могутні ікла, постійно пошивав у дурні простодушного фазана. Фазан, обізнаний із сейсмологією[70] та іншими науками, постійно залишав у дурнях нерозумного пса. Сварки між ними не припинялися ні на хвилину – загалом, Момотаро, взявши слугувати пса, мавпу та фазана, не знайшов у них надійних помічників.
А тут іще мавпа, відчувши важкість у животі, раптом збунтувалася. Вона заявила, що треба ще добряче подумати, чи варто за половину пшоняного коржика супроводжувати Момотаро в поході на Оніґасіму. Пес із гавканням кинувся на мавпу й ледве не загриз її. Якби фазан не втихомирив пса, мавпа напевне загинула б тут же, на місці, ще до того, як їй помстився краб.[71] Але фазан сяк-так утихомирив пса, а мавпу почав навчати принципам вірності панові й переконувати її підкорятися наказам Момотаро. Одначе мавпа, уникнувши іклів пса, залізла на дерево, що росло біля дороги, й не звертала уваги на напучування фазана. І лише завдяки спритності Момотаро все-таки вдалося зрештою вмовити мавпу. Дивлячись на неї та обмахуючись віялом, на якому було зображено схід сонця,[72] він спокійно сказав їй:
– Ну що ж, не хочеш – не йди зі мною. Та коли Оніґасіма буде підкорений, ти не отримаєш своєї частки скарбів.
Жадібна мавпа витріщила очі:
– Скарбів? А хіба на Оніґасімі є скарби?
– Іще й які! Там є такий дивовижний скарб – молоточок щастя, – варто постукати ним, і в тебе буде все, чого забажаєш.
– Значить, за допомогою цього молоточка можна буде добути скільки завгодно таких же молоточків, і тоді в кожного з нас буде все, чого ми забажаємо. Це добре. Прошу вас, візьміть мене з собою.
Момотаро, супроводжуваний псом, мавпою та фазаном, знову вирушив у путь, аби швидше підкорити Оніґасіму.
Оніґасіма – острів, який загубився далеко в морі. Та на ньому були не тільки голі скелі, як думали люди. Насправді острів був чарівним райським куточком, де росли кокосові пальми та щебетали райські пташки. Чорти, що народилися в такому раю, більше за все на світі любили, природно, мирне життя. Та ліпше сказати так: ті, кого називали чортами, були расою, вирощеною в радості значно більшій, ніж та, що дісталася людям. Чорти, про яких розказано в повісті про звільнення від горба,[73] танцювали цілісінькі ночі. Чорти, про яких розказано в повісті про маленького монаха, також, не відаючи про небезпеку, що загрожувала їм, милувалися дівчатами, які прямували до храму.
За легендою фазан здатен завбачати землетрус.
Мається на увазі відома японська казка «Помста краба», в якій розповідається, як краб за допомогою своїх друзів – каштана, оси, морської капусти та ступки – помстився мавпі, що вбила його батька.
Червоне сонце на білому тлі – державний прапор Японії.
Повість про звільнення від горба – повість «Удзісюї-моноґатарі».