ТОП просматриваемых книг сайта:
Брама Расьомон (збірник). Рюноске Акутаґава
Читать онлайн.Название Брама Расьомон (збірник)
Год выпуска 0
isbn 978-966-03-5461-6
Автор произведения Рюноске Акутаґава
Жанр Зарубежная образовательная литература
Серия Шкільна бібліотека української та світової літератури
Издательство Фолио
Яка ж бо радість!
Розсіялись турботи.
Життя віддав я.
А ясен місяць в небі,
Зійшли з нього всі хмари.
Як прожив він, згоряючи від нетерплячки та ухитряючись, ці довгі дні й місяці, майже цілих два роки після того, як покинув замок Ако! Вже тільки те, що доводилося терпляче очікувати, поки приспіє випадок, і при цьому стримувати запал своїх завзятих товаришів, було зовсім нелегко. До того ж за ним невідступно стежив Сайсаку, підісланий домом його ворога. Доводилося обдурювати Сайсаку, маскуючись розгулом, і разом з тим розвіювати підозри друзів, яких цей розгул уводив в оману. Він згадував про їхні колишні наради в Ямасині та в Маруямі, і в його душу знову поверталося важке відчуття. Але все прийшло до того, до чого йшло.
Коли щось і залишалося незавершеним, то це тільки вирок – вирок усім сорока семи. Та цей вирок, без сумніву, не такий уже й далекий. Так. Усе прийшло до того, до чого йшло. І справа не тільки в тому, що здійснено акт помсти. Все сталося в тій формі, яка майже повністю відповідала його моральним вимогам. Він відчував не лише вдоволення від виконання обов’язку, але й вдоволення від утілення в життя високоморальних начал. Чи думав він про мету помсти, чи думав про її засоби, його відчуття вдоволення не затьмарював ніякий докір сумління. Чи могло для нього існувати вдоволення, вище за це?
Від цих думок зморшки між зсунутими бровами Кураноске розгладились, і він звернувся через хібаті до Йосиди Тюдзаемона, який теж, очевидно, втомився читати й тепер креслив щось пальцем у себе на колінах, на які опустив книгу.
– Сьогодні начебто дуже тепло.
– Еге ж… Коли отак сидиш, то, напевно, через те, що дуже тепло, страшенно хочеться спати.
Кураноске всміхнувся. В його пам’яті раптом зринули рядки вірша, якого в день Нового року склав Томіморі Скеемон після трьох чарок новорічного вина:
Весна сьогодні,
І навіть самураю
Здрімнуть не сором.
І ці рядки дихали таким же вдоволенням, яке він зараз відчував.
– Це і є розслаблення духу, яке означає, що задумане виконано.
– Мабуть, так.
Тюдзаемон підняв люльку, що лежала тут же, й потихеньку затягся. Блакитнуватий димок ледь-ледь затуманив післяполуденне весняне повітря і зник у світлій тиші.
– Адже ми ніяк не гадали, що зможемо ще проводити такі мирні дні.
– Авжеж, мені й уві сні не снилося, що я зустріну ще один Новий рік.
– У мене весь час таке відчуття, ніби ми – справжні щасливці.
Обидва із вдоволеною усмішкою перезирнулись.
Якби в цю мить на сьодзі позаду Кураноске не з’явилася тінь людини, якби ця тінь не зникла, щойно тільки людина відсунула сьодзі, й замість неї в кімнаті не показалася громіздка постать Хаямі Тодзаемона, можливо, Кураноске продовжував би насолоджуватися