Скачать книгу

у XVII ст., в якому й чоловічі, й жіночі ролі виконують чоловіки.

      81

      Харакірі – у Японії поширений серед самураїв спосіб самогубства – розпорювання живота кинджалом.

      82

      Едо – до революції (реставрації) Мейдзі (1867 р.) був резиденцією сьоґуна, якому беззаперечно підкорялися самураї. Мається на увазі діяти так, як велить кодекс самурайської честі бусидо.

      83

      Сімабара та Ґіон – райони будинків розпусти в Кіото в XVII–XVIII ст.

      84

      Оїсі – великий камінь.

      85

      Юґірі й Укіхасі – куртизанки з роману Мурасакі Сікібу «Повість про Ґендзі» (Х ст.).

      86

      Другий рік Темпо – 1831 р.

      87

      Сікітей Самба (1776–1822) – японський письменник, автор низки гумористичних творів (так званих «коккейбон»), у тому числі «Громадської лазні».

      88

      «Бабський пучок» – модна на початку XIX ст. в середовищі городян чоловіча зачіска: волосся над лобом і на тім’ї виголювалось, а нижні пасма стягувалися на потилиці в пучок, який складався пополам. Кінці волосся в пучку лишалися розпущеними.

      89

      Утадзаймон – популярні в народі й поширені на той час пісеньки.

      90

      «Тьоммаґе хонда» – чоловіча зачіска: волосся над лобом і на тім’ї виголювалось, а на потилиці зв’язувалося в пучок.

      91

      «Ооїтьо» – поширена на той час у середовищі самураїв чоловіча зачіска: волосся на потилиці стягувалося в щільний пучок, який складався вдвоє та перев’язувався шнурком. Кінчики волосся в пучку вкладались у формі листка дерева ітьо (ґінкґо), який нагадував віяло.

      92

      «Йосібей якко» – чоловіча зачіска: волосся на тім’ї зав’язувалося щільним пучком, частина якого низько опускалася на потилицю.

      93

      Мається на увазі традиційна зачіска хлопчика: залишені по боках пасма волосся зв’язувалися на маківці, нагадуючи крила летючої бджоли або бабки.

      94

      «Меріясу» – ліричні пісні, що виконувалися в театрі кабукі, як правило, без акомпанементу. Були широко відомі в народі.

      95

      «Йосіконо» – народна любовна пісенька.

      96

      Такідзава Бакін (1767–1848) – японський письменник, автор авантюрно-пригодницьких романів на сюжети історичних хронік. Роман «Історія восьми псів» (1814) проповідує мораль в дусі конфуціанства.

      97

      Фунамусі, Кобунґо, Соске – персонажі роману «Вісім псів».

      98

      «Йоміхон» – один із жанрів японської розповідної прози кінця XVIII – першої половини XIX ст., відповідає жанрові авантюрно-героїчного або лицарського роману в європейській літературі.

      99

      Ло Ґуаньчжун – видатний китайський письменник XIV ст., автор героїчної епопеї «Трицарство».

      100

      «Річкові заводі» – роман китайського письменника Ші Найаня, створений у XIV ст. Бакін використав матеріал цього твору в «Восьми псах».

      101

      

Скачать книгу