Дівчата - Емма Клайн

Скачать книгу

проміння засвітило по-новому.

      Дівчина не була красунею, помітила я, дивлячись на неї знову. Це було щось інше. Неначе картини доньки актора Джона Х’юстона. Її обличчя могло бути оманливим, але всі інші процеси були в дії. Це було краще, ніж краса.

      Чоловік за стійкою нахмурився.

      – Я казав тобі, – сказав він. – Я більше не дозволю зайти жодній з вас, досить.

      Дівчина ліниво посміхнулась йому, піднявши руки вгору. Я побачила волосся в неї під пахвами.

      – Агов, – сказала вона. – Я просто хочу купити туалетний папір.

      – Ви крали в мене, – сказав чоловік, почервонівши. – Ти і твої подружки. Босоніж бігали повсюди брудними ногами, намагаючись спантеличити мене.

      Якби такий гнів обрушився на мене, я була б страшенно налякана, але дівчина була спокійна. Навіть жартувала.

      – Такого не могло бути, – вона задерла голову. – Може, це був хтось інший.

      Він схрестив руки.

      – Я запам’ятав тебе.

      Дівчина змінилася на лиці, її очі озлобилися, але вона досі усміхалася.

      – Гаразд, – сказала вона. – Говоріть, що хочете.

      Вона глянула на мене, її погляд був холодний і далекий. Неначе вона мене ледь бачила. Мене пронизало бажання. Я сама здивувалася, як сильно я не хотіла, щоб вона зникала.

      – Забирайся, – сказав чоловік. – Геть.

      Перш ніж піти, вона показала язика чоловікові. Просто пискнула, неначе маленьке нестерпне кошеня.

      Я повагалась якусь мить, перш ніж вийти надвір, услід за дівчиною. Але вона вже перетинала парк у швидкому темпі. Я поспішила за нею.

      – Агов! – крикнула я. Вона і далі йшла.

      Я повторила голосніше, і вона зупинилася, даючи можливість її наздогнати.

      – Який нікчема, – сказала я. Я, мабуть, сяяла, як яблуко. Щоки почервоніли від легкого сп’яніння.

      Вона вороже глянула в напрямку крамниці.

      – Жирний козел, – пробурмотіла вона. – Я не можу навіть купити туалетного паперу.

      Вона нарешті, здається, впізнала мене, довго розглядаючи моє обличчя. Я могла сказати, що вона роздивлялася мене, як нову копійку. Моя сорочка з нагрудником, подарунок моєї матері, вважалася модною.

      – Я вкраду його, – сказала я, мій голос був надто чітким. – Туалетний папір. Легко. Я постійно краду звідти товар.

      Мені було цікаво, чи повірить вона мені. Мабуть, було очевидним те, що я брешу. Але, можливо, їй подобалось це. Безумство мого бажання. Чи, може, вона хотіла подивитись, чим все закінчиться. Багата дівчина приміряє лайкові рукавички злочинності.

      – Ти впевнена? – запитала вона.

      Я знизала плечима, моє серце шалено билося. Якщо вона мені і співчувала, то я того не помічала.

      Моє незрозуміле повернення здивувало чоловіка за стійкою.

      – Знову повернулася?

      Навіть якби я справді хотіла спробувати вкрасти щось, це було б неможливо. Я проходила між рядами, намагаючись стерти з обличчя будь-які ознаки

Скачать книгу