LITMIR.BIZ

Скачать книгу

люб’язність цієї поради частково пояснює любов до королеви її підданих, її зміст пояснює ще дещо: будь-яка річ, що привертає до себе пильну увагу, може змусити спостерігачів переоцінювати її значущість. Хто на іншому боці слухавки в цей унікальний момент міг бути важливішим за Її Величність, Главу Співдружності, під час відзначення п’ятдесятої річниці її правління? Мені ніхто не спадає на думку. Але невідомого додзвонювача визнали вартим того – і не будь-хто, а сама королева.

      Критики могли б сказати, що Єлизавета анітрохи не переоцінила потенційної значущості додзвонювача; що її відповідь була продиктована схильністю до доброти, а не властивою людям здатністю переоцінювати важливість чогось у таких ситуаціях. Я не вважаю слушною думку цих критиків, бо хоч про королів і кажуть, що вони іншої породи, ніж ми, монархи не належать до іншого виду. Багато вчених довело базову схильність людей приділяти надмірну увагу речам, які виділяються на тлі інших у певний момент.

      Одним із таких учених є Деніел Канеман, який із особистих і професійних причин є чудовим джерелом інформації про природу й мотиви людської поведінки. Він мав можливість вести спостереження в різноманітних культурах, перебуваючи в різних ролях: виріс у Франції, навчався в Єрусалимі (Ізраїль) і в Берклі, що в Каліфорнії, служив солдатом і оцінювачем кадрів в Ізраїлі, викладав у Канаді та США. Однак іще більше вражають здобутки Канемана як авторитетного дослідника людської психології. Його педагогічні посади завжди були престижними, а найвищу з них він отримав у Принстонському університеті, де викладав водночас психологію та зв’язки з громадськістю. Його численні нагороди теж були престижними, але жодна з них не могла зрівнятися з Нобелівською премією з економіки 2002 р., єдиною Нобелівською премією в історії, яку отримала людина з психологічною освітою.

      Тому не дивно, що, коли Деніел Канеман говорить про проблеми людської психології, усі навколо замовкають. Я пригадую відому рекламу компанії фінансових послуг E. F. Hutton, яку показували на телебаченні багато років тому. У ній двоє бізнесменів у людному ресторані намагаються розмовляти попри брязкіт столових приборів, вигуки офіціантів і розмови за сусідніми столиками. Один із чоловіків каже своєму колезі: «Ну, мій брокер – І. Ф. Гаттон, і І. Ф. Гаттон уважає…» Настає тиша – офіціанти припиняють приймати замовлення, помічники перестають прибирати посуд, відвідувачі замовкають – усі в залі повертаються до них, щоб почути пораду, і голос за кадром повідомляє: «Коли говорить І. Ф. Гаттон, його слухають»[18].

      Я був на кількох наукових конференціях, на яких виступав професор Канеман; коли говорить Деніел Канеман, його слухають. Я теж незмінно його слухаю. Тому з особливою увагою сприйняв його відповідь на захопливий виклик, який йому нещодавно кинув сайт інтернет-дискусій. Професора попросили назвати одну наукову концепцію, яка, аби її оцінили належним чином, найбільше поглибила б наше розуміння світу. Хоча у відповідь він написав есе на п’ятсот

Скачать книгу