ТОП просматриваемых книг сайта:
Присмак волі. Володимир Кільченський
Читать онлайн.Название Присмак волі
Год выпуска 2015
isbn 978-966-14-8842-6, 9789661488419
Автор произведения Володимир Кільченський
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Наближалася гаряча пора сінокосу, і простий люд вже мав думати про заготівлю сіна, бо завжди після Трійці, Зеленої неділі, треба було заготовляти сіно. Напередодні Зеленої неділі у сім’ї Підлужних вистачало роботи для всіх. Вирішили розширити навіс для сіна, утеплити стійла для худоби, відокремити молодняк свиней від свиноматки, розширити кошари для овець, перебудувати курник. Цього року вирішили завести бджіл, тож є необхідність робити омшаник для зимового зберігання вуликів…
Кипіла робота в усій слободі. Хто був при грошах, то наймали собі ще й багатьох помічників. Можна було це робити і приписним козакам. Окрім домашньої роботи, на плечі слобожан лягало чимало обов’язків від Запорозького коша. Треба було дбати про дороги, гатити гаті по низьких місцевостях, ставити попереджувальні вежі, робити роз’їзди, а при загальному зборі виконувати військову повинність.
Окрім хлопців, що прибилися до Підлужних, у дворі з’явилося ще двоє людей – батько найняв теслю та копача, бо у дворі треба було облаштувати нову криницю. Незважаючи на ту роботу, яка навалилась на плечі Андрія, він устигав ще сходити на вечорниці, куди вже стали відпускати й Даринку.
Хлопець не міг дочекатися, коли вже сонце хилитиметься до заходу. Тоді вже розпашілі парубки бігли до річки і змивали із себе втому, спеку і пилюгу.
Освіжившись у річковій воді, Андрійко спішив до Тимошевого пагорба, під яким збиралися парубки та дівчата. Не чекаючи Івана та Грицька, Андрій майже побіг на постійне місце вечорниць. Тут уже сиділо декілька дівчат. Вони наспівували нову пісню, яку десь почула Орися. Не знайшовши серед дівчат Даринки, Андрій попрямував стежкою до хутора, де жила дівчина. Незабаром побачив, як вона стрімко підіймається під укіс пагорба. Андрій здалеку мимоволі замилувався її легкою ходою та косою, що виглядала з-поза спини і немовби вабила Андрія до себе.
Даринка, впоравшись із роботою, хутенько впорядкувала себе і поспішила на вечорниці в умовне місце, а там буде і її (подумки вже так його називала) Андрійко. Тільки повернула до пагорба, як побачила здалеку Андрія, що прямував їй назустріч.
Хлопець йшов до неї легкою ходою, і Даринці здалося, що він ледве торкається землі, ніби злітає над нею. Вище середнього зросту, не худої статури, з добре поставленими широкими плечима, Андрій і здалеку виглядав досить міцним парубком. Ось уже вона бачить усміхнене лице, каштанове волосся, що спадає на чоло, сяючі сині очі випромінюють тепло та чистоту безмежного неба. Прямий, з ледве помітною горбинкою ніс надавав його обличчю мужності та впевненості. Доповнювало це враження й ледь помітно роздвоєне підборіддя. І тільки чутливі губи якимсь незбагненним чином промовляли про його ніжність та красу душі.
А ось і вона, його русокоса Даринка… Серце ладне було вискочити і летіти до неї. Андрій обійняв її, і дівчина відчула міцність і силу м’язів його рук та плечей. Він з легкістю підняв її на руках і, обкрутившись декілька разів, обережно поставив на місце, легенько та ніжно поцілував її долоні. А тоді вони неспішно пішли до гурту, тримаючись міцно за руки.
Тут