LITMIR.BIZ

Скачать книгу

тихо стояли, пригорнувшись, ніби хотіли запам’ятати цю святкову ніч і все, що чули, бачили, відчували. Думали про те, що сталося між ними, і вже не уявляли життя одне без одного.

      От тільки природа, що їх оточувала, вдавала із себе байдужу до сьогоднішньої події: співали соловейки, в очеретах пікали очеретянки, сюркотіли коники, надривалися жаби, а місяць інколи виглядав до них із-за рідкісних хмаринок своїм срібляним серпом… Життя вирувало, і природа потайки раділа цій парі, бо природі в усі часи потрібні були шанувальники її чарів та красот.

      Десь неподалік іще співали дівчата, і їхні голоси зачаровували, хвилювали…

      Зелений барвіночку,

      Стелися низенько,

      А ти, милий, чорно…

      А ти, милий, чорнобривий,

      Присунься близенько.

      Ще, ще, ще, ще, ще ближче,

      Присунься ще ближче.

      Ще, ще, ще, ще, ще ближче,

      Присунься ще ближче.

      Зелененький барвіночку,

      Стелися ще нижче,

      А ти, милий, чорно…

      А ти, милий, чорнобривий,

      Присунься ще ближче.

      Ой, ти, мамо, моя мамо,

      Мамо моя мила,

      Не дай мене за ста…

      Не дай мене за старого,

      Бо я чорнобрива.

      Ще, ще, ще, ще, ще ближче,

      Присунься ще ближче.

      Ще, ще, ще, ще, ще ближче,

      Присунься ще ближче.

      Ой, дай мене за такого,

      Що не має вуса,

      Він на мене замор…

      Він на мене заморгає,

      А я засміюся.

      Ще, ще, ще, ще, ще ближче,

      Присунься ще ближче.

      Ще, ще, ще, ще, ще ближче,

      Присунься ще ближче.

      Заскрипіли ворота, і почувся голос матері Даринки:

      – Доню, йди до хати, вже пізно!

      Дівчина відірвалася від хлопця і, махнувши хусткою, побігла до хати.

      У понеділок, у другій половині дня, Андрій завітав до Тимоша, щоб податися купатися до річки разом із дівчатами. Тиміш уже чекав на нього, і хлопці попрямували до Даринчиного двору. А потім утрьох пішли за Орисею.

      На річці вже зібралося багато хлопців і дівчат. Хто хотів купатися, роздягалися окремо і йшли у воду: хлопці – в одній заводі, а дівчата – в іншій, були розділені лиш заростями оситнягу.

      Андрієві так кортіло поплавати разом із Даринкою, але не насмілився перебратися через переділ. Скупавшись, швидко одягнувся і присів у холодку біля гурту хлопців, які грали в лаптя. Били по долоні того, хто стратив, і він угадував, чия рука вдарила.

      Підійшли дівчата і, зібравшись у коло, завели пісню про русалок, що можуть жити у воді та житах після Трійці.

      Ой, біжить, біжить мила дівчина,

      А за нею русалочка:

      «Ти послухай мене, красна панночко,

      Загадаю тобі три загадочки,

      Як угадаєш – до батька пущу,

      А не вгадаєш – до себе візьму:

      – Що росте без кореня?

      – Що біжить без повода?

      – А що цвіте без цвіту?»

      Панночка

Скачать книгу