ТОП просматриваемых книг сайта:
Присмак волі. Володимир Кільченський
Читать онлайн.Название Присмак волі
Год выпуска 2015
isbn 978-966-14-8842-6, 9789661488419
Автор произведения Володимир Кільченський
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Ще якийсь час було неспокійно в Андрієвій сім’ї, бо ж батько не раз розповідав про загони ногайців, які непомітно проходили козацьку варту і коїли лихо.
Усі готувалися до свята Покровительки козаків, що зазвичай проходило радісно на обох берегах Дніпра. Був сонячний ранок – з легеньким морозцем у низинах та по толоці. У дерев’яній церкві загомонів дзвін, запрошуючи християнські родини на престольне свято Божої Матері, іменем якої названо церковний приход храму. Нарешті спочинуть натруджені руки поселян. Сьогодні вони творитимуть Хрест Господній на своїх грудях і молитимуть Божу Матір про благополуччя сім’ї, здоров’я рідних та про відвернення ворогів від їхніх домівок.
Церква не могла всіх умістити, і дорослі – хто в притворі, а хто перед храмом – натхненно молилися та били земні поклони. Старші парубки і дівчата також стояли перед церквою. Молилися і Андрій з Тимошем, згадуючи, як проходило це свято у Свято-Миколаївському монастирі, неначе це було десь у далекому дитинстві чи іншому світі. Неподалік на триногах висіли казани, у яких кипіла юшка, запікалася поросятина…
Після молитов та відспівування літургії поселяни поділилися на купки і після подяки Богові за його благодать приступили до трапези. Ситно пообідали, поспілкувалися і почали розходитися по домівках, а батько та інші козаки створили раду, аби домовитися, як боронитися взимку – у тому разі, якщо прийдуть за здобиччю бусурмани. Домовились, що побіля дзвіниці будуть чатувати сумлінні та відповідальні парубки, які у випадку небезпеки сповістять про це дзвонами, а ще – побудувати декілька сигнальних веж із заготовленою селітрою та дьогтем, щоб вогонь було добре видно вночі і вдень з усіх кінців поселення.
Ось і надійшла черга чатувати й Андрієві з Тимошем. Взяли з собою харч та, сівши на коней, завидна прибули до церкви. Під’їхали ще двоє дебелих парубків з іншої слободи, і вони, привітавшись, стали домовлятись, як усе зробити, щоб ворог їх не застав зненацька. Мороз не доймав хлопців, бо вони одягли добрячі кожухи, а ноги були в овечих валянках. Домовились, що одна пара буде в курені без сну чатувати, а інша вартуватиме на конях, прислухаючись до звуків ночі та роззираючись навкруги.
Отож хлопці перебували біля храму і були готові кожної хвилини вдарити на сполох та запалити смолоскипи на вежі. Уночі вся надія була тільки на слух. Андрій намагався вловити сторонні звуки – голоси, іржання ворожих коней, але окрім нечастих криків нічних птахів його чутливі вуха нічого не чули. Легенький морозний вітерець обдував хлопцеві лице, а інколи місяць відокремлював від темних нічних обрисів когось із його побратимів. Андрій був готовий до зустрічі з ворогом, він уже б не спасував перед бусурманом.
Ніч проминула без пригод. Ще не підсвітилося зі сходу небо, а місцеві півні вже стали сповіщати про новий день. Після сходу сонця хлопці розпрощалися