Присмак волі - Володимир Кільченський

Скачать книгу

Ісуса. Збиту з проструганих паличок зірку прикрасили смужками кольорових ниток з пряжі та пофарбованих папірців.

      Уранці, в день Різдва, Миколці не спалося. Півні тільки щойно проспівали, а він уже давай смикати за ноги Андрія, щоб той походив з ним за сторожа. А він, Миколка, вже не підведе: і пісеньку вивчив, і торбинка для гостинців при боці, буде куди медяники та інше добро складати.

      Ой, устань, не спи, господарочку,

      Утвори на двір нам воротечка:

      Гонимо тобі стадо воликів,

      То тії волики всі голубії,

      На них яремця всі золотії.

      Ой, устань, не спи, господарочку,

      Утвори на двір нам воротечка:

      Гонимо тобі стадо коників,

      То тії коники всі воронії,

      На них сідельця всі золотії.

      Ой, устань, устань, господароньку,

      Побуди свою всю челядоньку.

      Ой, нехай же вона раненько встає

      Та твої світлиці позамітає.

      Ой, на добро, господарю, ти піднімешся,

      На Різдво Господнє не опізнишся,

      Вранішньою зорею помилуєшся.

      Вранішніми гостями подивуєшся.

      Ой, діставай же з закромів гостинців,

      Вранішні гості не ходять поодинці,

      Одаруй нашу юрбу Ісусу на радість,

      Буде жити в твоїй хаті Господня благість!

      На сусідньому хуторі вже також світилося. Устим Дубовик був у дворі, тож хутко відчинив ворота вранішнім гостям. Тут уже Миколка і не підвів, гарно проспівав різдвяну пісню, і уже з двома братами Тимоша – Родіоном та Антоном – заспішили до іншого хутірця. Андрієві нічого не лишалося, як іти за ними в дозорі. Отож, поки настав світанок, у колядників уже були повні торбини гостинців.

      Повернувшись до хати дядька Устима, діти радісно роздивлялися вміст своїх торбин: там і ковбаска, і медяники, і печиво, а крім цього ще й горіхи земляні, жменька грошей або шаги мідяні…

      Прибульці з півдня

      Сходили сніги 1646 року. Потекла вода з пагорбів до озерець та річок, і бруньки на деревах поналивалися, як груди у молодої дівчини, – невідомо, як і коли, а вже манять парубоцьке око… Перші на тепло повелися клени, і відразу ж повітря наповнилося неповторним гіркотливо-цнотливим духом бруньок, а через декілька днів уже посипалася з них духмяна луска. За ними поспішали верби, тополі, берести, осокори, в’язи, граби, і дійшла черга до дуба, ясеня та шовковиць.

      Через весняну відлигу не було куди поспішати, і родина займалася хатніми справами. Мати з Галинкою та Миколкою ткали рядна, в’язали з дрантя приліжкові круги на долівку. А на початку весни з-під річки Терси прибилось до їхнього двору двоє парубків – Іван та Грицько. Батько дав їм притулок, звільнивши комору і приліпивши там невеличку глиняну пічку. На ній можна було куховарити.

      Лиха доля спіткала парубків після нападу на їхнє село, яке лежить побіля річки Вовчої на кордоні між Запорожжям та кримчаками. Зубожілі за зиму татари певний час не чіпали селян, а от зараз

Скачать книгу