Чужинець на чужій землі - Роберт Гайнлайн

Скачать книгу

і Сміт теж підпадає під них.

      Джилл струсонула головою.

      – Не бачу зв’язку. Марсіани…

      – Думай, Джилл. Згідно з нашими законами, Сміт – єдиний представник незалежної раси й одноосібний власник планети Марс.

      Розділ 5

      Джилл округлила очі.

      – Я точно випила забагато мартіні, Бене. Я готова заприсягтися, що ти сказав, що той пацієнт володіє планетою Марс.

      – Так і є. Він самостійно підтримував його окупацію протягом необхідного періоду часу. Сміт і є планета Марс – король, президент, єдиний орган влади, як хочеш. Якби капітан «Чемпіона» не залишив по собі колоністів, це були б не Смітові володіння. Але він це зробив – і це продовжило «окупацію», навіть і попри те, що Сміт прилетів на Землю. Але Сміт не повинен поривати з ними: вони не більш ніж іммігранти, аж доки він не надасть їм марсіанського громадянства.

      – Фантастика!

      – Точно. А ще це законно. Сонечко, тепер ти розумієш, чому так багато людей цікавляться тим, хто такий Сміт і звідки він? І те, чому правління так переймається, щоб зберегти його в таємниці? Те, що вони роблять, навіть не зовсім законно. Сміт водночас є громадянином як Сполучених Штатів, так і, за походженням, Федерації – і це подвійне громадянство без конфлікту. Незаконно утримувати громадян – навіть засуджених злочинців – без будь-якого зв’язку із зовнішнім світом будь-де у Федерації: це ми винесли ще з Третьої світової війни. Але я сумніваюсь, що Сміт знає свої права. До того ж з огляду на всю історію це можна сприйняти як вияв недружності: замкнути монарха, що прилетів з дружнім візитом, – а він є саме монархом, – і не давати йому змоги бачитися з людьми, особливо з пресою. Я маю на увазі себе. Ти й досі не хочеш провести мене туди як електрика на всі руки?

      – Що? Тепер я боюся ще більше, ніж раніше. Бене, якби вони спіймали мене сьогодні вранці – як гадаєш, що б зі мною зробили?

      – Хм… Нічого грубого. Просто замкнули б у кімнаті з м’якими стінами, з письмовим свідченням, підписаним трьома лікарями, і дозволяли б користуватися поштою лише у високосний рік. Вони б не злилися на тебе. Мені цікаво, що вони збираються робити з ним.

      – А що вони можуть зробити?

      – Ну, він запросто може померти, скажімо, від кесонної хвороби. Це було б вирішенням проблеми для правління.

      – Хочеш сказати, вони його вб’ють?

      – Тіпун тобі на язик! Не кажи такого. Не думаю, що вони це зроблять. Перш за все, він – джерело інформації; підсвідомо це розуміє навіть громадськість. Він може бути так само важливим, як і Ньютон, Едісон, Ейнштейн та ще приблизно шестеро таких, разом узятих. Або й ні. Не думаю, що вони посміють зачепити його, доки не знатимуть напевно. Крім цього, він щонайменше – міст: посол, унікальний перекладач між расою людей та єдиною цивілізованою расою, з якою ми зіткнулися. Це точно важливо; але нині неможливо дізнатися, до якої міри. Як у тебе справи з класикою? Колись читала «Війну світів» Герберта Уеллса?

      – Дуже давно,

Скачать книгу