LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Секретар: Що ж, відбиток пальця підійде. Я хочу прочитати тобі документ. У ньому багато юридичних термінів, але простими словами тут йдеться про те, що ти погоджуєшся з тим, що, покинувши Марс, ти залишив – я маю на увазі, відмовився – від усіх прав, які міг там мати. Зрозумів? Ти передаєш їх уряду.

      Сміт (не відповідає).

      Генеральний Секретар: Що ж, зробімо по-іншому. Ти не володієш Марсом, чи не так?

      Сміт (довга пауза): Я не розумію.

      Генеральний Секретар: Хм… Спробуймо інакше. Ти хочеш залишитись тут, правда?

      Сміт: Я не знаю. Мене відправили Старійшини.

      (Тривала нетранскрибована промова, яка звучить так, наче жаба-бик б’ється з котом.)

      Генеральний Секретар: Чорт, вони за цей час мали б навчити тебе краще говорити англійською. Глянь сюди, синку: тобі не потрібно перейматися цим. Дай мені свою праву руку. Ні, не крутися. Сиди спокійно. Я не зроблю тобі боляче. Лікарю! Лікарю Нельсон!

      Другий лікар: Так, сер?

      Генеральний секретар: Покличте лікаря Нельсона.

      Другий лікар: Лікаря Нельсона? Але він пішов, сер. Сказав, що ви відсторонили його від цієї справи.

      Генеральний Секретар: Нельсон так сказав? Щоб йому! То зробіть щось. Зробіть йому штучне дихання. Вколіть йому щось. Не стійте – ви що, не бачите, що цей чоловік помирає?

      Другий лікар: Не думаю, що тут можна щось зробити, сер. Просто залиште його, поки не отямиться. Так завжди робив лікар Нельсон.

      Генеральний секретар: Клятий лікар Нельсон!

      Голос Генерального Секретаря більше не з’являвся – так само як і голос лікаря Нельсона. Джилл здогадувалася з пліток, які чула у лікарні, що Сміт впав в один зі своїх кататонічних станів. Було ще двоє відвідувачів, проте жодного з них не вдалося впізнати. Один сказав:

      – Не потрібно шепотіти. Він не чує тебе.

      Другий відповів:

      – Забери тацю. Ми нагодуємо його, коли він прокинеться.

      Джилл втретє перечитувала транскрипцію, коли знову з’явився Бен. Він виніс іще кілька аркушів, але не запропонував їй їх, а натомість сказав:

      – Голодна?

      Вона запитально глянула на аркуші в нього в руках, але відповіла:

      – Як вовк.

      – Ходімо звідси, підстрелимо корову.

      Він більше нічого не сказав, поки вони підіймалися на дах і сідали в таксі. Він мовчав, поки вони летіли до Олександрійської платформи, де пересіли в інше таксі. Бен обрав одну з машин, позначених балтиморськими номерами. Коли вони злетіли, він встановив курс на Хаджертаун, Меріленд, а потім відкинувся на сидіння й розслабився.

      – Тепер ми можемо поговорити.

      – Бене, до чого вся ця таємничість?

      – Вибач, гарненькі ніжки. Очевидно, просто нерви плюс моя нечиста совість. Я не знаю, чи є у моїй квартирі жучок, – але якщо я можу робити це з ними, то й вони можуть зробити це зі мною… І я виявив нездоровий інтерес до того, що уряд прагне й далі приховувати. Більше того: хоч на це і не схоже, проте таксі, викликане з моєї квартири, може мати прихований у подушці записувач. Але це можливо: адже Спеціальна Служба має довершену команду.

Скачать книгу