Місто кісток - Кассандра Клэр Орудия Смерти

Скачать книгу

поліруємо це, – Джейс відсунувся вбік, і Клері побачила на столі три довгі тонкі срібні жезли, що тьмяно поблискували. На перший погляд, вони не були гострими або надто небезпечними.

      – Їх зробили Залізні Сестри, наші зброярі. Це – леза Серафимів.

      – Вони не схожі на ножі. А як ви їх зробили? За допомогою магії?

      Алек виглядав таким нажаханим, наче вона попросила його вдягнути балетну пачку та виконати ідеальний пірует.

      – Це найсмішніше про приземлених, – Джейс сказав, ні до кого конкретно не звертаючись. – Наскільки одержимі магією можуть бути ті, хто навіть не знає, що означає це слово.

      – Я знаю, що воно означає, – огризнулася Клері.

      – Не знаєш, тобі це лише здається. Магія – темна стихійна сила, а не тільки мерехтливі чарівні палички, магічні кришталеві кулі та золоті рибки, що розмовляють.

      – Я і не говорила про золотих рибок…

      Заперечно похитавши рукою, Джейс перервав її.

      – Якщо просто назвати електричного вугра гумовою качечкою, він нею не стане, правда? І хай Бог допоможе бідоласі, що вирішить прийняти ванну з такою «іграшкою».

      – Ти щось вигадуєш, – зауважила Клері.

      – Ні! – сказав Джейс з неабиякою гідністю.

      – Так, вигадуєш, – досить несподівано сказав Алек. – Слухай, ми не займаємося магією, гаразд? – додав він, не дивлячись на Клері. – Це все, що тобі потрібно знати.

      Клері хотіла щось відповісти йому, але стрималася. Було схоже на те, що Алеку вона давно не подобалася. Не було сенсу загострювати ці стосунки. Вона повернулася до Джейса.

      – Годж дозволив мені піти додому.

      Джейс мало не впустив лезо Серафима, яке тримав у руці.

      – Що він сказав?

      – Щоб переглянути мамині речі, – виправилася вона. – Якщо ти підеш зі мною.

      – Джейсе, – видихнув Алек, але Джейс проігнорував його.

      – Якщо ти справді хочеш довести, що мої мама чи тато були Мисливцями за тінями, потрібно переглянути мамині речі. Те, що від них залишилося.

      – Вниз кролячою норою, – криво посміхнувся Джейс. – Гарна думка. Якщо ми підемо просто зараз, у нас буде три-чотири години до смеркання.

      – Піти з вами? – запитав Алек, коли Клері та Джейс рушили до дверей. Клері озирнулася. Він вже зводився з крісла, в очах була надія.

      – Ні, – Джейс навіть не обернувся. – Все гаразд. Ми з Клері самі впораємося.

      Алек обпік Клері кислотним поглядом. Вона зраділа, коли двері зачинилися. Джейс пішов уперед коридором, Клері майже бігла, аби встигати за його замашними кроками.

      – Маєш ключі від будинку?

      Клері глянула на свої кросівки.

      – Так.

      – Добре. Ми могли б проникнути до квартири і без них, та тоді більше шансів привернути непотрібну увагу.

      – Як скажеш.

      Хол переходив у вестибюль з мармуровою підлогою. В одній зі стін були чорні металеві дверцята. Лише тоді, коли Джейс натиснув на кнопку поруч з ними й стіна засвітилася, Клері зрозуміла, що це ліфт. Він

Скачать книгу