LITMIR.BIZ

Скачать книгу

але і для злих вчинків. Приречені – зло.

      Клері з жахом подивилася на нього:

      – Але навіщо комусь робити це з собою?

      – Ніхто й не робить. Це роблять з ними. Приречені вірні тим, хто їх позначив, і ще вони жорстокі вбивці. Також вони виконують прості команди. Це немов мати… власну армію рабів.

      Він переступив мертвого Зреченого й озирнувся на неї через плече.

      – Я збираюся повернутися нагору.

      – Там же нічого немає.

      – Раптом там іще хтось із них, – сказав він, наче сподівався на це. – А ти чекай тут.

      Він почав підніматися сходами.

      – На твоєму місці я б не робила цього, – сказав різкий знайомий голос. – Там їх ще кілька.

      Джейс, що майже піднявся, розвернувся і широко розплющив очі. Як і Клері, хоча вона відразу впізнала голос. Його скрипучість не можна було сплутати.

      – Мадам Доротеє?

      Стара схилила голову з гідністю королеви. Вона стояла у дверях своєї квартири, одягнена в щось, що нагадувало намет з багряного шовку-сирцю. Золоті ланцюжки виблискували на зап’ястях та шиї. Довгі пасма її темного з сивизною волосся вибилися з гульки, закріпленої високо на голові.

      Джейс усе ще витріщався.

      – Але..

      – Кілька чого? – перепитала Клері.

      – Кілька Зречених, – відповіла Доротея з такою радістю, що, на думку Клері, зовсім не відповідала ситуації. Вона озирнулася довкола. – Ну й наробили ви безладу! А прибрати за собою й не планували? Як завжди.

      – Але ж ви приземлена, – продовжив Джейс, нарешті завершивши речення.

      – Як спостережливо, – пробурчала Доротея, блиснувши очима. – Ти зламав усі стандарти Конклаву.

      Здивування на обличчі Джейса згасло, змінившись гнівом.

      – Ви знаєте про Конклав? – він вимагав пояснень. – Ви знали про нього й про те, що в цьому будинку був Зречений, але не повідомили їм? Саме існування Зречених є злочином проти Завіту…

      – Ні Конклав, ні Завіт нічим мені не допомагали, – сказала пані Доротея, сердито блискаючи очима. – Я їм нічого не винна. – На мить її скрипуча нью-йоркська вимова зникла, змінившись якоюсь іншою, грубішою, з більш вираженим акцентом, який Клері не впізнавала.

      – Джейсе, припини, – попросила Клері. Вона повернулася до мадам Доротеї.

      – Якщо ви знаєте про Конклав та Зречених, то, можливо, вам відомо, що сталося з моєю мамою?

      Доротея заперечно похитала головою, її сережки загойдалися. На обличчі промайнула жалість.

      – Моя тобі порада, – відказала вона, – забудь про свою матір. Вона зникла.

      Підлога під ногами Клері захиталася.

      – Ви маєте на увазі, що вона – мертва?

      – Ні, – вимовила Доротея неохоче. – Я впевнена, що вона жива. Поки що.

      – То я маю знайти її, – сказала Клері.

      Світ перестав хитатися. Джейс стояв позаду, притримуючи рукою її лікоть, немовби обнімаючи, та вона навіть не помітила.

      – Ви розумієте? Я мушу знайти її до того…

      Мадам

Скачать книгу