LITMIR.BIZ

Скачать книгу

ми її молити,

      Станьмо жалiбно просити:

      (Вместе.)

      Не розлучай нас, мамо рiдна!

      Ой, дай пожити ще нам, бiдним!

      Не пий, не пий ти нашой кровi,

      Не розривай мiж нас любовi!

      Уляна.

      Умру без тебе, Олексiю!

      Олексій.

      Собi я смерть заподiю!

      (Вместе.)

      Олексій.

      Горе, лихо i бiда!

      Не дають за мене!

      Ой Улясю, серце моє,

      Не забудь ти мене!

      Уляна.

      Горе, лихо i бiда!

      Не дають за тебе!

      Олексiю, серце моє,

      Не покинь ти мене!

      Обнимаются.

      Стецько (выходя из-за ворот). Чи то тебе довго ждати? Вже й борщ поїли, i яловичину покришили, а вона i не iде. (Увидев, что любовники обнимаются.) Бач, з ким тут, вона! Мати не збрехала, казала, що вона, мабуть, з Олексiєм розмовля; а вона добре розмовля, що женихається! Iди ж, iди. Казала мати, що коли, каже, честю не послуха, то жени її у потилицю!

      Уляна. Та iду, зараз iду. – Олексiєчку! не втiкай вiдсiля; я швидко вийду. За слiзоньками i не їстиму нiчого та й поспiшу до тебе. Послiдня наша годинонька, тiльки i наговоритися з тобою. (Плача, уходит во двор.)

      Стецько. Вийдеш, вийдеш, коли-то ще пущу. (Подходит к Олексию.) А ти чого тут, пробишака?

      Олексий. Чого? Я до Уляни приходив.

      Стецько. До Уляни? А зась не знаєш? До Уляни!

      Олексий. Що? ще i сей став на мене гримати!

      Стецько. А то ж i не гримати? Одарка казала: прожени його.

      Олексий. Ти мене проженеш? О, вражий сину? Через тебе така напасть! (Бросается к нему. Стецько, испуганный, бежит; Олексий, поймав его, схватывает за грудь и трясет.) Задушу, анахтемську вiру! О, якби не боявсь грiха, тут би i амiнь моєму супостатовi! (Отталкивает его от себя.) Згинь з очей, католиче!

      Стецько до чрезвычайности испуганный, не может кричать, а стоит в углу и во все время стонет и дрожит.

      Олексий (успокоившись). Дурний i я, що з дурнем зв’язався. Що менi робити? Де ськати помочi? Тяжко моєму серцю! Сам би на себе руки пiдняв! Похожу по горi, поки Уляна вийде; чи не придумаю чого? (Уходит.)

      Стецько (осматривается во все стороны и, не видя Олексия, бегает и кричит). Пробi, ратуйте, ратуйте! Хто в Бога вiрує, ратуйте! Ой, ратуйте!..

Явление шестое

      Стецько и Прокип с Одаркою выбегают.

      Одарка (бросаясь к Стецьку). Що, що тут таке? Чого ти кричиш?

      Прокiп. Чи не об’їздчики кого з горiлкою злапали?

ТЕРЦЕТ

      Стецько.

      Харцизяка мене бив!

      А я й кашi ще не їв…

      Одарка.

      Ось внесу тобi я кашi…

      (Уходит.)

      Стецько (плачет).

      Ги, ги, ги, ги, ги!

      Кашi хочу, кашi, кашi!

      Прокiп.

      Ой, ходiм ми за лiсок,

      Там новенький є шинок,

      Купимо горiлки глек…

      Стецько.

      Цур тобi iз нею, пек!

      Кашi хочу, кашi, кашi!

      Одарка (приносит ему большой кусок каши).

      Одже й кашi на шматок.

      Їж же, сину, та не плач.

      Стецько.

      Его! Ось побач:

      Я

Скачать книгу