LITMIR.BIZ

Скачать книгу

помітив. – Харрі підійшов до краю майданчика і глянув униз, у двір.

      Висоти він зазвичай не боявся, але після тривалих запоїв у нього навіть від скромних висот починала паморочитися голова. Харрі встиг розрізнити два старі велосипеди, біле простирадло, що розвівається на вітрі, й швидко відвів погляд.

      Навпроти, через двір, на балконі з чорними залізними ґратами, за столом, заставленим темними пивними пляшками, сиділи двоє молодих чоловіків. Побачивши Харрі, вони вітально підняли келихи, він кивнув у відповідь і подумав: «Як дивно, що внизу вітер, а тут – немає».

      – Келих червоного вина? – Барлі вже почав наливати собі з початої пляшки. Харрі помітив, що руки у нього тремтять. На пляшці красувався напис: «Domaine La Bastide Sy…» Назва мала бути довшою, але нервові пальці вже встигли відчухрати шматок етикетки.

      Харрі сів:

      – Спасибі, я не п’ю на роботі.

      Барлі скривився і зі стуком поставив пляшку на стіл.

      – Звичайно. Пробачте, я просто не в собі. Господи, та й мені зараз краще б не пити.

      Він підніс склянку до губ і почав голосно ковтати, роняючи на сорочку краплі, які розповзалися по ній темними плямами.

      Харрі подивився на годинник, даючи Барлі зрозуміти, що слід би поквапитися.

      – Вона хотіла тільки дійти до магазину, купити картопляного салату для котлет. – Барлі насилу переводив подих. Усього дві години тому вона сиділа на вашому місці.

      Харрі поправив сонячні окуляри.

      – Ваша дружина відсутня всього дві години?! – зі здивуванням запитав він.

      – Так-так, знаю, це не так довго, але вона збиралася дійти до магазину «Ківі» за рогом і тут же назад.

      На балконі навпроти виблискувала чергова пляшка. Харрі провів рукою по лобі, подивився на мокрі пальці й замислився, об що витерти піт. Утім, варто було покласти руку на розжарений пластиковий підлокітник – волога вмить випарувалась.

      – Ви дзвонили друзям і знайомим? Були в магазині, розмовляли з продавцем? Може, вона з кимось зустрілась і вирішила випити пива. Може…

      – Ні, ні, ні! – Барлі простягнув перед собою руки з розчепіреними пальцями. – Вона не могла! Вона не з таких.

      – Не з яких?

      – Вона з тих… які повертаються.

      – Ну…

      – Спочатку я подзвонив їй на мобільний, але вона, звичайно, залишила його тут. Потім друзям, яких вона могла б зустріти. Потім у магазин, Головне управління поліції, в три поліцейські дільниці, Уллеволську лікарню і Державний госпіталь, обдзвонив усі відділення невідкладної допомоги. Нічого. Nothing. Rien.[9]

      – Розумію, Барлі, ви нервуєтесь.

      Барлі нахилився над столом і вимовив тремтячими, мокрими від вина губами:

      – Я не нервуюсь. Я боюся до смерті. Хіба це можливо: вийти з будинку в самому купальнику і з п’ятдесятьма кронами, знаючи, що вдома смажаться котлети, і потім вирішити погуляти?

      Харрі замислився. Він уже хотів було прийняти пропозицію Барлі щодо вина, але той устиг вилити

Скачать книгу