МАКУНІВ – НАРИС З ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ - Михайло Іванович Бервецький

Скачать книгу

3,14 морга землі, саме за

      цього пана при побудові нового храму 1880 року було змінене місце для храму, і він постав на сьогоднішньому місці.

      Землі села поділялися на окремі дільниці, за якими закріпилися певні

      назви. Ось вони: За гора, За сосна, За вербинські, Садки, Заперні, Гай, За гаєм, Селиска, Чебановка, Луг для пасовища, Озеро, Св. Даниїла, Загомінка, Передселлє, Лиса гора, Берці, Від Мокрян, Могіла, На глинці, Фільварок, Діброва, За ліском, Високи, Луг панський, Стависько.

      Гортаючи сторінки метричних книг парафії УГКЦ с. Макунів-Малі

      Мокряни у центральному державному історичному архіві України м. Львів пл.

      Соборна 3а., бачимо: на початку 19 ст. в с. Макунів було 120 номерів

      (дому˗господарів) сімей. Народжувалося близько 30 дітей в рік. Помирало від

      10 до 24 чоловік. Найбільша смертність була в 1794 і 1831 рр., коли померло 60

      і 84 чоловіки відповідно, через спалах епідемії холери.

      На початку 20 ст. у с. Макунів вже було 220 (номерів) домів.

      Народжувалось щороку 65—80 дітей. Народжуваність впала в роки Першої

      Світової Війни 1914—1918 рр. до 35 дітей.

      Таблиця №3

      10

      11

      Між світовими війнами (1918 – 1939 рр.)

      «Єсть на світі доля,

      А хто її знає?

      Єсть на світі воля,

      А хто її має?»

      «Катерина» Т. Шевченко

      У 1900 році у Східній Галичині проживало 4,7 млн. чоловік, з яких

      близько 63% становили українці, 23% – поляки, 13% – євреї. Більш ніж 90%

      українців у Галичині були селянами. Нещадно визискувані польськими

      власниками землі, самі селяни були дуже бідними, здебільшого мали менше

      5 га, жили в постійних боргах та позиках, що їх давали переважно єврейські

      лихварі (річна процентна ставка становила 41…104%, іноді доходила до 500%).

      Селянство було вимушене продавати свою землю на публічному торзі. Брак

      промисловості не давав альтернативи у виборі праці. Все це спричинило велику

      еміграцію з Галичини. Між 1890 і 1914 роками більш як 500 тис. українців

      емігрували до Канади, США, Південної Америки. І інші виїжджали на сезонні

      роботи до Німеччини, що приносило певну допомогу незаможним селянам.

      Щорічно на тимчасові роботи виїжджали до 100 тис. людей.

      Жиди займалися преважно комерцією на усіх рівнях, банківською

      справою, виконували обмінні операції і слугували посередниками при

      численних оборудках. Їх відразу впізнавали за одягом, своєрідними барвистими

      накидками і широкими хутровими шапками в тому випадку, якщо вони не

      носили довгих сюртуків, доволі часто засмальцьованих, і капелюхів за

      німецькою модою; впізнавали їх також за довгою бородою і довгими пейсами, які вони відпускали під вухами. Обійтися без них було неможливо: вони вміли

      роздобути вам усе, що б ви не забажали.

      1 серпня 1914 р. почалась війна між Австрією і Росією,

Скачать книгу