ТОП просматриваемых книг сайта:
МАКУНІВ – НАРИС З ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ. Михайло Іванович Бервецький
Читать онлайн.Название МАКУНІВ – НАРИС З ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ
Год выпуска 0
isbn 9785005341037
Автор произведения Михайло Іванович Бервецький
Жанр История
Издательство Издательские решения
4
МакЛАКово <влах- «волох, кельт», МакОТЕРти Рв <отер- «ґоти», МакИШин
Чг, МакІЇвка Дц <хини «гуни», МакУНів Лв <ун-, ул- «гун», МачУЛИЩа
См, МакУШиха, МакОШин Чг <*õc-, õш- «гун?», МакАРів Кв, МакАРТетине
Лг <*обр-т- «авари», Ма-КЕДони <ґети?, Мак-АЛевичі <алани? Так само
РябУХи, РябИНа См <хини «гуни», РибОТень См, РибОТин Чг <от- «ґот», РибАСи См <ас- «яс, осетин», Риб’ЄНЦеве <*іванц-, янц-, РибАЛЬче <*овл-?
У назвах ДзюБРове, ЗюБРиха, ЗубОТРясівка, ДзюбАНівка так само вжиті
знайомі морфеми (о) бр- «аварин», отр- «готи», ан- «гун» – тільки тепер у
сполученні зі словом дзюба «рябий після віспи».
Перша письмова згадка про Макунів датована 1466 роком.
До 1648 року село називалося Маковнів, тому й понині його мешканців
зовуть макувенами.
1524 року село було знищене татарами.
Княжий період
«Гомоніла Україна, довго гомоніла,
Довго, довго кров стежками текла – червоніла.»
«Треті півні» Т. Шевченко
Наш народ перебував 400 років під Польщею, 150 років під Австро-Угорською адміністрацією, знову під Польщею і комуністично-совєцьким
режимом, пережив монголо-татарське іго, дві світові війни (які точились на
наших територіях), а також дві невдалі спроби вибороти незалежність в
державі.
Галичани спільно зі словаками, чехами, хорватами, поляками належать
до західної гілки слов’янських народів, саме тому населення Галичини на рівні
суспільної свідомості значно більше зорієнтоване на західно-європейські
цінності, і це простежується в історичній, культурній та генетичній спільності
галичан з багатьма європейськими народами.
Наші землі належали до Галичини, яка відігравала провідну роль серед
українських князівств, що з кінця 11 ст. відокремилася від Києва. Князі
Ростиславичі правили тут у трьох князівствах: у Перемишльському – Рюрик до
1092 р., Звенигородському – Володимир до 1124 р. і Теребовлянському —
Василько до 1124 р. Їхня влада сягала між Карпатами і Дністром. Князь
Володарко (1124—1153) син володаря, об’єднав 1141 р. всі три князівства в одне
Галицьке з центром в Звенигороді, яке він боронив від агресії Польщі, Угорщини і навіть Києва. Володарко переніс у 1144 р. свою столицю до міста
Галича, яке лежало на перехресті торговельних шляхів. Від столиці Галича
країна дістала назву Галичина.
5
Під Польщею (до 1764 р.)
«Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?»
«Ой скоро світ буде, прокинуть ся люде,
У всяке віконце засіяє сонце!»
«Заспів» П. Куліш
Протягом 1349 р. Галичиною правила боярська рада на чолі із старостою
Дмитром Детьком. По його смерті 1349 р. польський король Казимир III за
допомогою угорців захопив Галицьку Русь. У 1370 р. після смерті Казимира III Галичину, за попередньою