LITMIR.BIZ

      В місті славнім Сміхограді

      Всім живеться, як в раю.

      Чистоті, порядку раді,

      Славлять долю всі свою.

      Та в житті бува нерідко:

      Не цінуєш те що є.

      Тож не знаєш, як і звідки

      Раптом горе пристає…

      На одній із людних вулиць

      Папірця хтось із курців

      Не докинув раз до урни,

      Просто, він не долетів.

      А хлопчак обгортку «жвачки»

      В урну кинув – переліт!

      Не нагнувсь над сміттям рачки,

      Вже й школяр, вже ж десять літ…

      Через тиждень зникла урна —

      Вся сховалась під сміттям.

      Наче й люди всі культурні:

      Чи дорослий, чи дитя.

      З кожним днем все більша купа —

      Мов на дріжджах все росте.

      Сміхоградці, ви ж не глупі!

      Чом тривоги не б’єте?!

      Схаменулись дуже пізно,

      Бо над містом вже гора,

      Це не сміття – сила грізна,

      З нею битись вже пора.

      Стало темно враз, як в ямі,

      Вітер гору ту зірвав

      Й місто все страшним цунамі —

      Шаром сміття поховав.

      З того часу місто зникло,

      Славне місто Сміхоград.

      А це місце люди звикли

      Звати просто: «Сміттєград».

      У одній країні, там де річка й гори,

      Всі зійшлися звірі на великі збори.

      Котрий день і нічку не здолать проблеми:

      «Як ми через річку міст новий зведемо?!»

      «Ось за нашим планом» – Заєць Косий каже:

      «Міст легкий із планок через річку ляже!..»

      «Ні, хоча це й просто,» – слон почухав вухо:

      «Та для цього мосту треба нам колоди.»

      Тут осел щосили: «Щоб іти нам далі

      Ми ще не рішили головні деталі!..

      Що нам за основу взяти краще з толком:

      Впоперек будова, чи уздовж потоку?!»

      Дехто, може, й знає дивну цю общину —

      Мосту там немає, кажуть, і понині.

      Це не наша вина, це – біда,

      Що мужчина тепер м’якотілий.

      Що на шию дружині сіда,

      Не знаходячи справжнього діла.

      А жінки наші йдуть у світи,

      Доглядати дітей чужих, неміч.

      А буває в борделі піти,

      Заставляють прокляті «зелені».

      Зробить все Берегиня сім’ї

      Для дітей та й для тебе, мужчино…

      Піднімись!

Скачать книгу