Стихи и рассказы радиолюбителей Украины - Отсутствует

Скачать книгу

тут!

      В безсмертя піднесе шалений вихор,

      Чи в забуття проложиш свій маршрут…

      Могутній хтось, та з зором, ой, коротким

      Ту грізну силу вклав до млявих рук

      І став Чорнобиль нам гірким уроком

      І полігоном різних там наук.

      І йод, і цезій, стронцій і плутоній,

      І їх сполук прокляті номери

      Смертельним брудом держать у полоні

      Усе живе, мов кажучи: «Умри!»

      Прости нам, Земле, як прощає мати,

      За зло полям твоїм, лісам, воді.

      Ми не царі природи, щоб все брати

      Та ні! Ми діти… й учні молоді.

      Пісня чорнобильців-ліквідаторів

      Стомились чорнобильські дзвони

      І рани зализує час…

      Байдужість чинуші бетонна

      Давно не новинка для нас.

      Ми й досі «дорогою смерті»

      У снах летимо крізь весну,

      Щоб знов у смертельному герці

      В реакторі вбить Сатану.

      Ми люди прості, не герої,

      Нам випала доля така:

      Героями стати в двобої,

      Якого ніхто не чекав.

      Не всі ми прибути у змозі

      І в день цей стояти в строю —

      Багато знайшли по дорозі

      Останню зупинку свою.

      Їм вічного сну в супокої…

      А нам – і за себе й за них —

      До праці щоденної знову

      Попереду юних синів…

      Стомились чорнобильські дзвони

      І рани зализує час…

      Байдужість чинуші бетонна

      Давно на новинка для нас.

      Кумова пригода

      Так, Микола – випивоха,

      Кажуть, це з природи,

      Хоч і брешуть люди трохи

      Про його пригоди…

      Якось раз вночі, бідняжка,

      Встав, мов божевільний.

      Вихід лиш (бо ж де та пляшка) —

      Пасіка артільна…

      Мед лікує всі хвороби,

      Чи внутрі, чи зовні,

      Хоч п’яниці і нероби —

      Трудновиліковні.

      Що докажеш тут Миколі?

      Доганяй за гаєм!..

      Вже на пасіці у полі

      Вулик вибирає.

      От вхопив, який поближче,

      Придавив до пупа

      І до плота, там де нижче,

      З вуликом потупав.

      Та зненацька наш Микола

      Вигнув дивно шию:

      Де ж взялись такі тут бджоли —

      Не гудуть, а виють?..

      Вулик тут же, біля плоту,

      Загарчав, загавкав

      Й цап! Зубами – от сволота:

      Зна, де більша вавка.

      Кум від болю й переляку

      Вулик вбік десь кида —

      Хоч би дійсно був собака.

      Тьфу! Це ж просто гнида!

      Стис ширінку міцно в поли,

      Мчить додому хутко —

      Сплутав чорт він оті бджоли

      І собачу будку!..

      Сам не бачив я, не знаю. —

      Плещуть молодички,

      Що в Миколи, десь там скраю,

      Шрам є невеличкий.

      На весілля в Ясси

      Тясмин десь давно за лісом

      Ззаду вже й Синюха…

      Скаче

Скачать книгу