Стихи и рассказы радиолюбителей Украины - Отсутствует

Скачать книгу

що було,

      Хоч гранітні стираються стелли

      Й ветерани – один на село.

      Приспів:

      Хай луна мідний дзвін в піднебесся…

      Перемого! Для нас ти свята!

      Тільки хто ж через рік? Через десять?

      Знов настирливо серце пита.

      Та ми вірим, що пам’ять нетлінна

      І про подвиг згадаємо знов,

      Подвиг тих, хто не став на коліна,

      Хто за нас проливав свою кров.

      Приспів:

      Хай луна мідний дзвін в піднебесся…

      Перемого! Для нас ти свята!

      Тільки хто ж через рік? Через десять?

      Знов настирливо серце пита.

      Це вони задихались в болотах,

      Замерзали в глибокім снігу,

      Гамували зашерхлим ротом

      Свою з кінського сліду жагу.

      Приспів:

      Хай луна мідний дзвін в піднебесся…

      Перемого! Для нас ти свята!

      Тільки хто ж через рік? Через десять?

      Знов настирливо серце пита.

      І крізь вихор шаленої бурі,

      Батьківщину закривши грудьми,

      Вони йшли і на смерть, й на тортури,

      Щоби ми залишались людьми.

      Приспів:

      Хай луна мідний дзвін в піднебесся…

      Перемого! Для нас ти свята!

      Тільки хто ж через рік? Через десять?

      Знов настирливо серце пита.

      Війна – завжди війна

      Транзистор муркає на вушко,

      В кімнаті спокій і тепло…

      Хтось знов когось бере на мушку…

      Добро і Зло, Добро і Зло…

      Події мов із каруселі

      Хватає память наугад

      Й проводить дивні паралелі:

      Чечня, Афган і … Сталінград.

      На Волзі голову склав тато,

      Кабул з синів зробив калік,

      Вернувся зять живим до хати,

      Та душу в Грозному обпік…

      І знову плаче мати сива,

      Бо все ж війна – завжди війна,

      Священна ти, чи справедлива —

      Несеш ти смерть її синам…

      Транзистор муркає на вушко

      В кімнаті спокій і тепло…

      Хтось знов когось бере на мушку…

      Добро і Зло, Добро і Зло.

      А може це ти?

      Згадалась балада, як сина Альошу

      Побачила мати з екрану кіно:

      Летить він в атаку крізь років порошу,

      Хоч смертю хоробрих загинув давно…

      Хай думка наївна та пам’ять не стерта —

      Я в хроніку давню вогненних років,

      В солдатські обличчя вдивляюся вперто,

      Проходячи вкотре шляхами батьків.

      Я кидаюсь з ними на кулі за Бугом,

      Під бомбами корчусь у хвилях Дніпра…

      Поразки і відступ… Поразки – як цугом.

      І віра крізь відчай… Москва…Сталінград…

      В боях і утратах дорога й зворотна

      Повз згарище-хату туди на Берлін.

      І ненька-Вкраїна, святкова й скорботна,

      Вітання прощальні нам шле навздогін…

      Хоч думка наївна, нічого, не гордий —

      Включаю дев’ятого знов з дев’яти…

      Стара

Скачать книгу