LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Говорить якусь просту і не надто несподівану фразу. Щоправда, вона не бачила, як він опитував свідків на похороні. На кладовищі всі звичні фрази лунатимуть неприродно.

      – А куди ви поділи старого?

      Запитання примусило здригнутися і рвучко обернутися до того, хто так раптово вдерся у її роздуми.

      – Дивний початок для розмови, – холодно сказала дівчина, упізнавши голос ще до того, як зустрілася поглядом із чоловіком, який спинився за два кроки від них. Горенко говорив тихо, однак Мірі здавалось, що його слова – голосніші за протяжний речитатив священника – розтинають морозне повітря, привертаючи зайву увагу. І чого він підійшов?

      – Тут будь-який початок буде дивним. Не про погоду ж я мав би вас запитувати? Тим паче, вона така мерзенна, що навряд чи її можна довго обговорювати.

      Він був у формі. То теж має відбути до Вінниці дванадцятого грудня? Ескадра ж там. Сьогодні сьоме, отже, терпіти цього типа у місті їй лишилося п’ять днів. Обнадійливо.

      Без ентузіазму вона представила штабскапітана Менчицю, завваживши, що павза затягнулася. На аеродромі Горенко був не надто схильним до розмов, на кладовищі першим вступив у діалог. З якого б то доброго дива?

      – Поліцію не надто порадувала його присутність тут, він пішов, – вирішила нічого не вигадувати Міра, відповідаючи на його запитання.

      – Старий – не з поліції? – запитав він, знову змушуючи її зморщити чоло. Мірі не подобався тон. Чи просто цей чоловік, але ж – свідків не вибирають.

      – Ні, – відповіла вона, – колишній слідчий.

      – Тоді перекажіть йому, – він скосив погляд у бік Менчиця, – Осипов не винен.

      – Не надто цінна інформація, – відрізала Міра. – Тарас Адамович якраз розглядає цю версію.

      – Це не версія.

      У розмову втрутився Менчиць. Невже відчув її роздратування? Вимовив спокійним, – вона могла заприсягтися, – майже щиросердним тоном:

      – Тарас Адамович не вірить у його винуватість. Тому й узявся за це розслідування. А ви знайомі з підозрюваним?

      – Служили в одній ескадрі. Я був його інструктором у Гатчині. – Горенко різко повернувся до Міри, додав: – Він не повинен був летіти. Він узагалі не міг більше літати. Дізнайтесь, чому він був на тому літаку. – Він зробив крок, збираючись йти.

      Міра краєм ока побачила, що юрма порідшала, люди повільно стікалися до брами кладовища. Треба встигнути поговорити бодай з кимось, уникаючи поліції. Добре, що тут Менчиць – допоможе попередити помилки.

      – Що означає – не міг більше літати? – запитав Менчиць, – отримав поранення?

      – Щось на кшталт, – кивнув Горенко.

      Він міг би розповісти їм, що отримати поранення під час бойового вильоту – нескладно. І що на початку війни озброєння пілота включало максимум револьвер, навіть перші повітряні битви нерідко закінчувалися фатально. Однак розповів інше.

      Коли французький лейтенант Роллан Гаррос встановив на своєму літаку курсовий кулемет, коліматорний приціл якого містився на рівні обличчя пілота, відбувся

Скачать книгу