Михайло Драй-Хмара - Отсутствует Митці на прицілі

Скачать книгу

злотокосу

      я до грудей своїх тулю,

      дитячий лепет п’ю, як росу,

      і оживаю, і люблю.

      І знову віра воскресає

      у серці стомленім моїм,

      а сльози… їх уже немає,

      і жаль розвіявся, як дим.

      1926

      «Здрастуй, липню кучерявий!..»

      Здрастуй, липню кучерявий!

      Із дванадцяти братів

      тільки ти м’які отави

      стелеш на моїй путі;

      тільки ти один зі мною

      слухаєш під скрип гарби,

      як вечірньою добою

      перепели б’ють в забій,

      як бджола летить із поля

      до пахучих щільників

      і в душі ростуть поволі

      ритмів золоті разки.

      1926

      Перед грозою

      Перший проїхав фургон —

      загуркотали колеса

      на позахмарнім мосту…

      Загуркотали – і стихло.

      Сонце сховатися встигло

      за рядовину пухнату, густу.

      Раптом розквітнули плеса —

      огняні й сині, як льон.

      З неба летять стрімголов

      золотохвості гадюки —

      мовкне, мов мертва, земля.

      Вітер розкрилює крила —

      чоло тополя схилила.

      Темрява вкрила поля.

      Зняті над жертвою руки —

      зараз поллється кров!

      1926

      Круті

      Шипшина й терен при дорозі,

      а в далині – полки дубів.

      Трясуся на скрипучім возі,

      спускаючись з крутих горбів.

      Лягає м’яко курява

      на гречку, на тернясте поле…

      Колись гула тут татарва,

      тепер золотокрилі бджоли.

      Та ще шуліка угорі

      когось пасе хижацьким оком

      і навіва думки старі

      про те, що гине з кожним роком

      Останній жолоб – і зненацька

      біленька церковка, хати…

      Тут зародились «Люборацькі»1,

      тут жив Антосьо: це – Круті.

      1926

      «Південь. Сонце. Спека…»

      Південь. Сонце. Спека.

      Хліб зів’яв, посох.

      З голубого глека

      золотий пісок.

      Опускає крила

      млявий суховій, —

      де ви забарились,

      хмари дощові?

      1926

      «Прийшло на рано…»

      Прийшло на рано:

      розцвів кармáзин1

      і в тінь пішов.

      Через майдани

      пливуть тумани,

      мов білий шовк.

      А в полі хори

      перепелині,

      блищить роса.

      Кругом простори,

      як в синім морі,

      дзвенить коса.

      І враз огнисте

      схватилось сонце

      (там в’яжуть жень).

      Встає барвистий

      і променистий

      трудовий день.

      1926

      «І кожен день кудись в трамваї…»

      І кожен день кудись в трамваї,

      і кожен день не те, що треба, —

      а десь і Ганг, і Гімалаї,

      і спокій голубого неба.

      Та неминучого

Скачать книгу