LITMIR.BIZ

Скачать книгу

нічого не відповів і довгий час вдивлявся Дизмі в очі. Нарешті нахилився і прошепотів:

      – Мабуть, ви мені будете потрібні…

      – Я? – здивувався Никодим.

      – Ти-и-хо! – Граф став озиратися довкола. – Здається, нас хтось підслуховує.

      – Вам здалося. Тут нікого немає.

      – Тсс!.. Брут! Шукай шпигуна, шукай!

      Пес розгублено дивився на господаря і не сходив з місця.

      – Безглузда худобина! – роздратувався граф. – Геть!

      Він встав і навшпиньки обійшов кущі. Всівшись на лаву, повчально сказав:

      – Обережність не завадить.

      – Ви сказали, графе, що я вам знадоблюся, – почав Дизма.

      – Так, я використаю вас як знаряддя, але ви мусите мені пообіцяти абсолютну слухняність. Нікому жодного звуку. Передусім ви їдете у Варшаву до моєї тітки, пані Пшеленської. Це дуже безглузда і дуже шанована особа. Напевно, вже й ви помітили, що шановані особи найчастіше бувають безглузді?..

      – Справді…

      Обличчя Понімірського скривилося в іронічній гримасі. Він додав:

      – Ви становите виняток з цього правила, бо хоч і дурні, та поваги до себе не викликаєте. Але це дрібниці. Тут дещо важливіша справа. Отже, у тітки Пшеленської величезні зв’язки, і вона ненавидить Куника. Тому вона допоможе у моїй справі.

      – У якій справі?

      – Мовчати, sapristi8, коли я говорю! Куник оголосив мене божевільним. Мене! Уявляєте, і добився опіки наді мною. Так от, ідеться про те, щоб тітка поставила на ноги вже не знаю точно й кого. Потрібно влаштувати консиліум, який встановить, що я цілком нормальний. Розумієте, пане?

      – Розумію.

      – Я напишу тітці листа, представлю вас як свого колегу, хоча й маєте вигляд шевця, але тітка так мріє насолити Куни-ку, що повірить. Поясните тітці, що наді мною тут знущаються, що мене позбавили свободи, що перехоплюють мої листи. Це слід змалювати у як найпохмуріших фарбах.

      – Добре, але…

      – Тихо! Хочете, знати, що за це отримаєте? То знайте, що за це я вшаную вас своєю дружбою і довічною рентою. Досить? Йду писати листа, а ви перед від’їздом у Варшаву зайдете за ним і за детальними інструкціями. Якщо ж на мене донесете, вб’ю як собаку. До побачення.

      Він свиснув пінчера і, перестрибнувши, зник за кущами.

      «Навіжений, немає жодного сумніву, – подумки вирішив Дизма. Втім, у розповіді графа є велика частка правди. Адже й Куницький сам казав, що купив Коборово. Ставлення дружини і дочки до нього дуже вороже. Зрозуміло, немає сенсу мати справи з цим божевільним і його планами, але варто замислитися, чи не можна з усієї цієї каламуті отримати для себе якусь вигоду…»

      Дизма наразі не бачив жодних перспектив усього цього, але відчував, що проникнути в чужу таємницю ніколи не завадить. Особливо в його становищі:

      «Принаймні потрібно якось вивідати, чи правду каже цей божевільний граф».

      Йому спало на думку, що якби звинувачення Понімірського підтвердилися, він мав би можливість погрожувати Куницькому викриттям. Дизма брів у роздумах парком і біля самого палацу

Скачать книгу