ТОП просматриваемых книг сайта:
Щасливий принц. Оскар Уайльд
Читать онлайн.Название Щасливий принц
Год выпуска 1891
isbn
Автор произведения Оскар Уайльд
Жанр Сказки
Издательство OMIKO
– Оце так пощастило! – вигукнув він. – Червона троянда! Досі ще не бачив такої. Вона така гарна, що, певно, має якусь довгу латинську назву.
І він хутко вибіг у сад та зірвав троянду, а тоді надяг капелюха і мерщій побіг до професорського будинку.
Дочка професора сиділа біля дверей і намотувала на котушку блакитні шовкові нитки, а біля її ніг лежав маленький песик.
– Ви казали, що будете танцювати зі мною, якщо я принесу вам червону троянду, – мовив Студент. – Ось найчервоніша троянда у світі. Сьогодні ввечері ви приколете її біля серця, і коли ми будемо танцювати, вона розповість вам, як я кохаю вас.
Але дівчина невдоволено скривилася.
– Боюся, вона не пасуватиме до моєї сукні, – відповіла вона. – І до того ж, племінник камергера прислав мені справжні самоцвіти, а кожен знає, що самоцвіти дорожчі від квітів.
– Слово честі, ви дуже невдячні! – скрикнув Студент.
Він кинув троянду на вулицю, вона впала у водостік, і її розчавило колесо воза.
– Невдячна? – повторила дівчина. – Знаєте, а ви просто нечема! Та, власне, хто ви такий? Звичайний студент, і більш нічого. Не думаю, що у вас є навіть такі срібні пряжки до черевиків, як у племінника камергера.
З цими словами вона підвелася й пішла в дім.
– Усе це кохання – справжня дурість, – бурмотів Студент, плентаючись додому. – Воно й наполовину не таке корисне, як Логіка. Воно нічого не доводить, тільки змушує чекати небувалого та вірити в неймовірне. Воно абсолютно непрактичне, а ми живемо у практичний час, і тому я краще повернуся до Філософії та буду вивчати Метафізику.
Він повернувся до своєї комірчини, схопив велику запорошену книгу і почав читати.
Себелюбний Велетень
Щ одня, повертаючись опівдні зі школи, діти забігали погратись до саду Велетня.
Це був гарний великий сад, устелений м’якою зеленою травичкою. У траві, мов зорі, сяяли чудові квіти, і ще там було дванадцять персикових дерев, що навесні вкривалися перлинно-рожевим цвітом, а восени родили солодкі плоди. А пташки у верховітті співали так хороше, що діти, слухаючи їх, забували навіть про свою гру. «Як тут гарно!» – казали вони.
Та ось одного дня Велетень повернувся додому. Він їздив у гості до свого приятеля, корнуельського людоїда, і затримався там на сім років. А тепер, досхочу набалакавшись про різні справи, він врештірешт скучив за своїм замком і вирішив повернутись додому.
Побачивши дітей, що гралися в саду, Велетень страшно закричав:
– А ви що тут робите?
Перелякані діти кинулися навтьоки.
– Мій сад – це моя власність, – мовив Велетень. – Це мусить розуміти кожен, і лише я маю право тут розважатись.
І він обгородив сад високим муром, а на воротах почепив табличку:
Це був дуже себелюбний Велетень.
Бідолашним дітям тепер не було де й побавитись. Вони спробували гратися на дорозі, але там було повно пилюки і гострого каміння. Після шкільних