Історія Лізі - Стівен Кінг

Скачать книгу

видно на правому боці його літнього спортивного піджака. «Сину, не роби цього, Богом тебе прошу», – каже він своїм протяглим у-часі-Лізі голосом, і навіть у-часі-Лізі вона чує, що його голос слабне з кожним словом, аж поки починає звучати, як голос пілота, що тренується в камері, де відтворено умови великої висоти. Проте, як Лізі здається, він досі не зрозумів, що вже одержав кулю. Вона майже переконана в цьому. Його піджак розкривається, як ворота, коли він викидає свою руку вперед наказовим жестом припини-це, і вона враз усвідомлює дві речі. Першу – що його сорочка під піджаком забарвлюється в червоний колір. І другу – що вона нарешті спромоглася зірватися з місця й побігти, принаймні їй здалося, що вона біжить.

      «Я повинен покінчити з цим передзвоном дзвонів, – каже Ґерд Аллен Коул із досконалою ясністю, в якій, проте, звучать нотки нетерпіння. – Я повинен покінчити з цим передзвоном для лілей». І Лізі зненацька сповнюється впевненістю, що як тільки Скот буде мертвий, коли вже злочин буде скоєно, Білявчик або застрелиться, або прикинеться, ніби хоче застрелитися. Але спочатку йому треба завершити свою справу. Справу з письменником. Білявчик злегка згинає свій зап’ясток, і тепер димучий ствол Ледісміта-22 спрямовано на ліву половину Скотових грудей; у-часі-Лізі цей рух відбувається плавно й повільно. Він прострелив легені; тепер він цілиться в серце. Лізі знає, вона не повинна дозволити, щоб це сталося. Якщо її чоловік має зберегти бодай якийсь шанс на життя, то вона мусить не допустити, аби в його тіло проникла ще одна смертельна порція свинцю.

      Ніби для того, щоб заперечити їй, Ґерд Аллен Коул каже: «Це ніколи не закінчиться, поки тобі не буде кінець. Ти відповідальний за те, що це повторюється, чоловіче. Ти поріддя пекла, ти мавпа – і тепер ти моя мавпа!»

      Ця фраза найближча до якогось сенсу з усіх тих, які він досі промовив, і поки він її компонував, Лізі встигає вперше зручно вхопитися за срібну лопату – її тіло знає свою справу, а руки вже знайшли своє місце на самому кінці сорокадюймового держална – й замахнутися нею. Отже, вона добігла. Якби це були кінські перегони, то на дошці тоталізатора, безперечно, висвітлилося б оголошення: ТІ, ХТО МАЄ КВИТКИ, ДОЧЕКАЙТЕСЯ ФОТОПОВІДОМЛЕННЯ. Та коли перегони відбуваються між чоловіком із пістолетом і жінкою з лопатою, то вам не потрібне фото. В уповільненому часі-Лізі вона бачить, як срібна лопата підбиває руку з пістолетом, і він злітає вгору саме тієї миті, коли букет вогню розквітає знову (цього разу вона бачить лише його частину, бо дуло повністю зникає за совком). Вона бачить, як робочий кінець церемоніальної лопати шугає вперед і вгору, тоді як другий постріл посилає кулю в розжарене серпневе небо, й вона нікому не завдає шкоди. Вона бачить, як пістолет відлітає вбік і навіть устигає подумати: «Святе паскудство! Мені це справді вдалося!», перш ніж лопата черкає по обличчю Білявчика. Він устиг затулити його долонею (три з тих довгих витончених пальців будуть зламані, але срібне лезо лопати однаково робить свою справу,

Скачать книгу