LITMIR.BIZ

Скачать книгу

у витончені стегна, довгі стрункі ноги. З огидою Кеті подумала, що, можливо, вона єдина жінка, яка належним чином виглядає оголеною.

      Чоловіки захоплено свистіли вслід Карен Вілсон, але вони завмирали перед Кеті Коннеллі. Спокійна гордість у нахилі її підборіддя в поєднанні з природною грацією, з якою вона завжди рухалася, робили її в очах інших трохи відстороненою, і Кеті, навіть при всьому бажанні, не могла змінити свій образ – утім, ніколи й не намагалася цього зробити.

      Якщо не брати до уваги бари для самотніх, Кеті нечасто спілкувалася з незнайомими чоловіками. Вона здавалася недосяжною. Зазвичай, чоловіки дивилися на її досконалу шкіру та ясні блакитні очі і бачили в ній класичну неперевершеність, а не чуттєве бажання. Вони очікували, що вона залишатиметься віддаленою і недоторканою, тому ставилися до неї зі стриманим захопленням. Але знайомлячись із нею ближче, вони з’ясовували, що Кеті щира і доброзичлива, що в неї гарне почуття гумору, а ще вони розуміли, що її не варто примушувати давати те, що вона не хоче віддавати. Вони розмовляли з нею, сміялися і запрошували на побачення, але їхні сексуальні наміри були скоріше вербальними, а не фізичними – м’якими жартівливими натяками, які Кеті усміхаючись ігнорувала.

      Кеті дістала гребінь з густого хвилястого волосся, потрусила головою, щоб відновити природну форму, і востаннє незадоволено поглянула в дзеркало.

      Повернувшись у басейн, вона помітила Рамона на шезлонгу в оточенні трьох дівчат, які розстелили свої рушники на цементній підлозі поряд і неприховано з ним загравали. З протилежного боку за столиком під парасолькою сиділа Карен у товаристві Бреда і Дона.

      – Чи можу я приєднатися до твого гарему, Рамоне? – з нотками іронії в голосі поцікавилася Кеті, ледь помітно усміхаючись.

      Лінива, нищівна посмішка промайнула на його засмаглому обличчі, коли він поглянув на неї. Після цього він підвівся, поступаючись своїм шезлонгом. Кеті зітхнула. Судячи з усього, вона могла прийти сюди і в пальті. Рамон жодного разу не опустив очей нижче її шиї.

      Він підсів за столик до Карен.

      Намагаючись не помічати зміни свого настрою, Кеті почала наносити на ноги олійку для засмаги.

      – Може, тобі допомогти, Кеті? – усміхнувся Дон. – У мене це добре виходить.

      – У мене не настільки довгі ноги, – промовила Кеті, відважно усміхаючись. На відміну від Бреда, Дон не був так сильно зчарований Карен, щоб не помічати інших дівчат. І впродовж останніх кількох місяців Кеті відчувала, що, якби злегка заохотила Дона, він легко переніс би свою увагу з Карен на неї. Кеті втирала олійку в ліву руку, коли почула, як Карен промовила:

      – Рамоне, Кеті сказала, що ти займаєшся транспортними перевезеннями.

      – Он воно що. Вона так сказала? – промовив Рамон, протягуючи слова з такими нотками сарказму, що Кеті зупинилася й уважно поглянула на нього. Він сидів, обпершись на спинку крісла, з тонкою сигарою, затиснутою у білосніжних зубах, і дивився на Кеті поглядом, сповненим запитань. Дівчина почервоніла і відвела від нього погляд.

      Згодом

Скачать книгу