Тріумф ніжності - Джудіт Макнот

Скачать книгу

плечі й могутні груди, а короткі рукава відкривали сильні руки. Джинси підкреслювали вузькі та міцні стегна і плаский живіт. Кеті здавалося, що навіть під час сну він випромінював неприховану потужну мужність, однак це більше не викликало в ній ворожого ставлення. Раптом їй здалося, що Рамон чимось подібний до Девіда, і це враження вигнало з її голови думки про обох чоловіків.

      – Сподіваюся, те, що ти бачиш, тобі подобається.

      Кеті неохоче перевела погляд на парк, який розкинувся на пагорбах перед ними.

      – Так, сьогодні парк дивовижний, дерева, як…

      – Ви дивилися не на дерева, señorita.

      Кеті не знайшла, що відповісти. Але їй сподобалось, як він назвав її сеньйоритою. Це слово здавалося незнайомим і дивним, підкреслювало розбіжності між ними і зводило нанівець вплив його неприхованої мужності на неї. Про що вона тільки думала, коли уявляла, як Рамон її цілуватиме? Подальші стосунки з ним призведуть лише до катастрофи. У них немає нічого спільного. Вони живуть у зовсім різних світах. У соціальному плані їх розділяли сотні кілометрів. Завтра, приміром, вона збирається на барбекю до батьків, які живуть в елегантному будинку на території заміського клубу «Форест Оакс». Рамон ніколи не зможе знайти спільної мови з людьми, які там будуть. І якщо вона візьме його з собою, він почуватиметься не у своїй тарілці. Він буде там зайвим. А коли її батьки з’ясують, що він фермер, який весною водить вантажівку, вони дуже чітко дадуть Рамону зрозуміти, що він не належить до цього дому і тим паче не може зустрічатися з їхньою донькою.

      Тому Кеті твердо вирішила, що більше ніколи не побачить Рамона. Насправді між ними не могло нічого бути, а її сексуальна реакція на нього була вагомою підставою, щоб негайно розірвати стосунки. Усе одно з цього не вийде нічого серйозного чи тривалого.

      – Чому ти хочеш утекти від мене, Кеті?

      Він розплющив свої проникливі чорні очі й уважно вдивлявся в її обличчя. Кеті почала розгладжувати ковдру під собою, а потім лягла.

      – Не розумію, що ти маєш на увазі, – промовила вона, заплющивши очі, щоб не дивитися на нього.

      – Хочеш знати, що я думаю, коли дивлюся на тебе? – запитав він низьким чуттєвим голосом.

      – Ні, – сухо промовила вона. – Сподіваюся, ти не збираєшся казати щось у стилі героя-коханця з мильної опери. Але з тону твого голосу, здається, так воно і є.

      Кеті спробувала розслабитися, але у напруженій тиші, яка зависла між ними після її слів, це було неможливо. За кілька хвилин вона різко сіла.

      – Здається, мені вже час додому, – промовила вона, піднімаючись із колін і збираючи кошик. Рамон мовчки підвівся і склав покривало.

      Дорогою додому Кеті двічі порушувала напружену тишу, сподіваючись загладити свою безтактність, але у відповідь чула лише короткі «так» і «ні». Їй було соромно за свої чванькуваті думки, за те, як вона з ним розмовляла, і вона злилася тому, що він не хотів усе налагодити.

      До того часу, як він припаркував «б’юїк» на стоянці навпроти входу в будинок Кеті, вона мріяла лише про те, щоб цей день скоріше

Скачать книгу