Прислуга - Кетрін Стокетт

Скачать книгу

захворювань.

      Дивно, як стислося моє горло. Соромно, що колись давно я навчилася стримувати емоції.

      Міс Скітер, здається, справді заплуталась.

      – Для прислуги… Що-що?

      – Законопроект, який вимагає, щоб у кожному будинку для білих була окрема вбиральня для темношкірої прислуги. Я навіть повідомила про це головного санітарного лікаря штату Міссісіпі, щоб глянути, чи схвалить він цю ідею. Я пас.

      Міс Скітер, вона втупила погляд у міс Гіллі. Кладе карти лицьовим боком догори й так буденно промовляє:

      – Гіллі, може, просто збудуємо туалет на вулиці для тебе.

      Боже праведний, ото тихо стало.

      Міс Гіллі каже:

      – Гадаю, тобі не треба так жартувати про ситуацію з темношкірими. Якщо й надалі хочеш залишитися редактором вісника нашої Ліги, Скітер Фелан.

      Міс Скітер захихотіла, але запевняю, їй не до сміху.

      – Що, ти б… вигнала мене? Бо не погоджуюся з тобою?

      Міс Гіллі підняла брови.

      – Я робитиму все, що повинна, щоб захистити наше місто. Мамо, твоя черга.

      Я йду на кухню та не виходжу, допоки не чую, як зачиняються двері за міс Гіллі.

      Упевнившись, що міс Гіллі пішла, саджу Мей Моблі в манеж, витягую смітник на вулицю, бо сьогодні буде вантажівка. На початку під’їзної дороги міс Гіллі та її божевільна матуся ледь не збивають мене своєю машиною, а тоді дружно гукають, що їм прикро. Повертаюся до будинку рада, що мені не зламали обидві ноги.

      Заходжу на кухню, а там міс Скітер. Вона сперлася на стіл, погляд серйозний, серйозніший, ніж зазвичай.

      – Гей, міс Скітер. Вам щось подати?

      Вона поглядає на дорогу, де міс Ліфолт розмовляє з міс Гіллі через віконце автомобіля.

      – Ні, просто… чекаю.

      Протираю тацю рушником. Крадькома зиркаю на неї, вона все ще схвильовано дивиться крізь вікно. Вона не схожа на інших панянок, така висока. І в неї такі високі вилиці. Опущені вниз блакитні очі надають їй сором’язливого вигляду. Тут тихо, чути лише маленьке радіо на столі, налаштоване на євангельську станцію. Хай би вже йшла звідси.

      – Ви слухаєте проповідь пастора Гріна по радіо? – запитує вона.

      – Так, мем.

      Міс Скітер ледь усміхається.

      – Це так мені нагадує мою няню.

      – О, я знала Константін, – мовлю.

      Міс Скітер зосередилась на мені.

      – Вона виховала мене, ви це знали?

      Я киваю, шкодуючи, що розтулила рота. Про цю ситуацію мені відомо занадто багато.

      – Я намагалася дістати адресу її сім’ї в Чикаго, – продовжує вона, – але ніхто її не знає.

      – Я також не знаю, мем.

      Міс Скітер знову переводить погляд на вікно, на «б’юїк» міс Гіллі. Вона ледь помітно похитує головою.

      – Ейбілін, та розмова… Я про те, що сказала Гіллі…

      Беру чашку для кави, починаю інтенсивно протирати.

      – Хотіли б ви… щось змінити? – запитує вона.

      І я нічого не можу із собою вдіяти. Я недвозначно витріщаюся на неї. Тому що це одне з найбезглуздіших

Скачать книгу