ТОП просматриваемых книг сайта:
Ти знаєш, що ти – людина? (збірник). Василь Симоненко
Читать онлайн.Название Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)
Год выпуска 0
isbn 978-966-03-5461-6, 978-966-03-7138-5
Автор произведения Василь Симоненко
Жанр Поэзия
Серия Шкільна бібліотека української та світової літератури
Издательство Фолио
Він їй сказав: «Ослушнице зухвала!
Мені твого не треба каяття —
Прирік тобі, щоб в муках сповивала,
Живила кров’ю завтрашнє життя».
Адам ходив насуплений, мов хмара,
У розпачі кривила Єва рот,
Бо ще не знала ця наївна пара,
Що та жорстока помста і покара
Дорожча всіх утрачених щедрот!
«Гей, нові Колумби й Магеллани…»
Гей, нові Колумби й Магеллани[28],
Напнемо вітрила наших мрій!
Кличуть нас у мандри океани,
Бухту спокою облизує прибій.
Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?
Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?
Кораблі! Шикуйтесь до походу!
Мрійництво! Жаго моя! Живи!
В океані рідного народу
Відкривай духовні острови!
Геть із мулу якорі іржаві —
Нидіє на якорі душа[29]…
Б’ються груди об вітри тужаві,
Каравела в мандри вируша.
Жоден вітер сонця не остудить,
Півень землю всю не розгребе!
Україно! Доки жити буду,
Доти відкриватиму тебе.
Мріяти й шукати, доки жити,
Шкварити байдужість на вогні!..
А якщо відкрию вже відкрите,
Друзі! Ви підкажете мені.
Крик XX віку
У небі тішились хмари,
У небі сонце пливло,
Під небом кривавіли чвари
І лютувало зло.
Земля, вагітна скорботою,
(Відчай у груди тне)
Над кривдою і підлотою
Народила в муках мене.
Народила, немов надію,
Колисала ночами без сну:
– Може, від тебе помолодію,
Може, побачу весну…
Може, твій струм і атом
Вгамують нестерпний біль, —
Голосила над віком двадцятим
Найгеніальніша з породіль.
Голосила велика мати,
Благала, кричала мені,
Щоб став я жорстоким катом
Недоумства, підлоти й брехні.
І стою у злобі по коліна
З серцем, повним ганьби й проклять,
Божевільні каліки й руїни
У зіницях моїх миготять.
Що залишу майбутньому дневі,
Чим ділитися буду з ним?! —
Вибухають бомби водневі
На обпеченім лобі моїм!
А люди забавляються, мов діти,
Катам співають гімни холуї[30],
І генерали мріють посадити
На всій планеті атомні гаї.
Ридаю і кричу, гилю себе у груди,
Волосся патраю з сідої голови[31]:
Що можу я, коли дрімають люди?
Що можу я, коли заснули ви?
«О земле з переораним чолом…»
О земле з переораним чолом,
З губами, пересохлими від сміху!
Тебе вінчали з кривдою і злом,
Байстрятам шматували на утіху[32].
Вкраїнонько!
Колумб Христофор (1451–1506) – мореплавець, першовідкривач Америки.
Магеллан Фернан (1480–1521) – мореплавець, керував першою успішною морською експедицією навколо світу.
Нидіє – веде бездіяльне, беззмістовне життя; животіє.
Холуй – зневажлива назва людей, які плазують перед начальством, запопадливо прислужують сильним світу цього.
Патрати – тут: скубти, рвати.
Байстрята – зневажлива і лайлива назва позашлюбних дітей.
Шматувати – розривати на шматки.