LITMIR.BIZ

Скачать книгу

бушувать, оказуваться, то то ви вже знаєте, шо? То вже хазяїн там мешкать не буде. […] І повмирали вони обоє… Рубає дрова, теше, бухає, бухає… До приходила [та сусідка питати поради]. «Домовик», – кажу. Розсердила чимсь його. Його не тре чіпать».[323]

      – «Воно, домовік, в любій хаті є. Тільки шо ніхто його не бачить. А як десь спротивица йому, то він покажеца».[324]

      – «То розказують старі люди, шо було і в селі у нас такеє. І варили йому їсти, виносили на гору. Його не зачіпали, то велася худоба, всьо. Як йому нашкодити, то буде перевертати всьо на горі».[325]

      Іноді домовик виявляє себе на знак про якусь «новину»: «І в нас домовой є. Він коли подає звук, отакий глухий, наче стукає, коли хтось має приїхати або листа маєш получить. І так настирно, у тому куті, де ікона».[326]

      Нерідко виявлення домовика трактують як передвістя майбутнього нещастя, навіть смерті:

      – «Домовик – то є в кождій хаті. Як вже він тривожить, там хтось має вмерти чи шо, то він бушуєця. Мій чоловік мав вмерти, і дочкá прийшла з клуба, сіла. Як дивиця – то якесь чорне. Вона як стала вищати… вибігла на гулицю, покликала хлопців – і нема. Вона приходить додоми, полягали спати, і ніби хтось ходить по хаті. Як тут очутюєцця – то наші батько померли. То так домовик дав знати».[327]

      – «Його ніхто не бачить: єслі вже бачиш – то то беда. Лучш не бачить. Шото вже зле».[328]

      Проявити себе домовик може й тоді, коли в хаті негаразди: «То злий дух. […] Як сім’я дружна, то він тихо живе. А коли свараця, то він грюкає, бýхає, він тоді довольний. Якшо стане сварка в хаті, то каже – о, вже заліз із хвостом пуд піч».[329]

      За іншими відомостями, бачити домовика можуть нібито лише господарі:

      – «Його так не побачити, його тільки господар бачив».[330]

      – «Він є невидимий. Ми його не бачимо, тілько ті, шо в хаті».[331]

      Близьким до попереднього є уявлення, що бачать домовика «непрості» (у поданому випадку актуалізовано уявлення, що тільки в них він і живе):

      – «Є такі люди, шо бачать його, того домовика. […] Є люди – бачать, як хто шо знає про нього. […] А вон живе так, шоб його ніхто не бачив».[332]

      – «Знахарі є погані, а є не погані. Одні, кажуть, – від Бога, а другі, кажуть, – нечисту силу мають, хто там знає. З чортом [мають справу], ну, кажуть, – домовики. Ми його не видимо, а ті знахарі то видять».[333]

      Водночас такою здатністю подекуди наділяють і праведних людей: «Ми його не бачимо, лише такі бабушки хороші, шо вірать у Бога, то вони розпізнають».[334]

      Домовик нібито може показатися й малим дітям (адже вони також іще безгрішні):

      – «А вин ни показуєця. Вин, ну, показавсь дітям, а старим, кажуть, ни показуєця».[335]

      – «А він найбі[ль]ше до малих дітей має діло».[336]

      – «Ну, дітки малі можуть бачіти. Ду трох рік можуть бачіти. Ну а то не всім дано його бачіти. То треба ізбраному бути, шоб його побачіти».[337]

      Нарешті,

Скачать книгу