ТОП просматриваемых книг сайта:
Українська міфологія. Володимир Галайчук
Читать онлайн.Название Українська міфологія
Год выпуска 2016
isbn 978-617-12-1615-0,978-617-12-1616-7,978-617-12-1055-4
Автор произведения Володимир Галайчук
Жанр Мифы. Легенды. Эпос
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Бурелом, як і повалені вихором дерева (виворіт, вихреники), повсюдно не використовували для будівництва:
– «Покручениє, де вивалит ото бура, то тиє в постройку не йшли дерева. Ну то ж вєтер вивалив його, недобре. Ну до то ж – завладєв недобрий. Дьявол. Да вівернув».[259]
– «Вихреника ніхто не брав в постройку, бо його там сатана крутила».[260]
– «Вітер – то це вже не ’д Бога воно. Це бура, це вже, як кажуть в нас, чортове весіллє їхало да повівертало».[261]
– «Вóворотня, то того старались не класти [в зруб]. Ну, шось воно шкодило. Я й не знаю чого. [Громом почепляне] тоже на стройку не брали».[262]
Безпосередньо пов’язаний із чортом градобій. Зокрема, у Карпатах побутують уявлення, що чорти у високій скелі на горі чи в гірському озері товчуть на град велику брилу льоду.[263] За іншою версією, «то дияволи вгорі літають і товчуть, січуть град».[264]
Типовою для карпатського ареалу є оповідка про те, як чорт питав дозволу в градобурника (громівника, градівника) на те, щоб перегнати градові хмари через село:
– «А в Сливках мій вуйко був, служив хлопцем от онде на другім селі, та й, каже, зійшлися до пропінації, а там – п’ют сидєт. (То колись люде інакше сі любили, як тепер.) А сидит збоку якийсь бідний чоловік, а сидить війт межи хлопами. Входит панок, панок входит там в тоту пропінацію та й каже до того бідного чоловіка: «Пусти мене вівці перегнати через Сливки», – а він каже: «Я не пущу. Я тебе не пущу з вівцєми через Сливки». А війт із-за стола: «Шо ти не пустиш? Жени…» А той дідок, той старий чоловік бідний, каже: «Жени, але лише дорогов, абись поза фосу не постав, а підеш у війтів город». (Так каже той чоловік бідний, то ніхто не знав, шо він розумний.) Та й нема, нема, нема, – тут сі захмарило, дужче зачєло гриміти, прийшла тучє, – то повні фоси були [граду], а як повернув у війтів город, то сі не лишила одна зернинка зелена. А війт тогди каже, як уже пішов війт додому, з того, шо пили, та й каже: «Я гадав, шо я мудрий, а я дурний чоловік як на світі. Той мудрий». Та й прийшов відтак до жида (бо то жиди були в нас) та й каже: «Мошку, аби ти знав, аби тому і тому, коли він прийде, аби ти дав булку і кави, аби ти його погостив. Я тобі сам буду платити». А жид каже: «Я йому даю без тебе, я розумію ліпше, як ти». Та й так, шо жид все давав тому бідному, коли він сі нагодив. Він не сидів все в жида, але коли прийде – жид його вже гостить: «Я тебе маю гостити, бо війт мені буде платити». А той вже сміється і каже: «Ой війт буде платити. Тото я добре знаю».[265]
– «Казали, що були такі громовики. Були такі люди, я їх не виділа, але чула. Колись мені бракувало корови, да й я пішла в гори, то мені жіночка таке розказувала,
Зап. 15.07.1997 у с. Рудня Комсомольська Олевського р-ну Житомирської обл. від дружини Сая Василя Олексійовича, 1933 р. н.
Зап. 31.08.2014 у с. Козлів Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл. від Пінчук Ганни Григорівни, 1944 р. н., уродженки с. Тараси Поліського р-ну Київської обл.
Сілецький Р. Традиційна будівельна обрядовість українців / Р. Сілецький. – Л., 2011. – С. 38.
Зап. 06.08.2013 у с. Більчаки Березнівського р-ну Рівненської обл. від Комара Андрія Герасимовича, 1928 р. н.
Зап. 23.07.2015 у с. Судче Любешівського р-ну Волинської обл. від Кутинця Григорія Степановича, 1943 р. н.
Гнатюк В. Знадоби до галицько-руської демонольоґії: Т. І / В. Гнатюк // Етноґрафічний збірник. – Л., 1903. – Т. XV. – С. 208.
Зап. В. Конопка 21.07.2008 у с. Хмелівка Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Куртяк Марії Степанівни, 1926 р. н.
Зап. П. Біляковський 15.07.2008 у с. Луквиця Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Положак Юстини Василівни, 1923 р. н.