Скачать книгу

пазухи

      Та їй і читає:

      «І прочая, і прочая.

      По сему указу

      Козак должен кожну дівку

      Цілувать по разу».

      – Чуєш, дівко, що в указі?

      – Та чую, козаче.

      І вже ж рада та дівчина,

      Аж мало не скаче!

      – А приглянься-но, козаче,

      До того указу:

      Чи нема там написано,

      Щоб іще по разу?

(С. Руданський)

      Конфесійний стиль (від. лат. confessio – визнання, сподівання), або, як його іноді також називають, сакральний – це стильовий різновид мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства. Він виник як стильове запозичення у зв’язку з прийняттям християнства у Київській Русі. Культові книги почали перекладати з грецької мови старослов’янською і використовували в релігійних обрядах, додаючи окремих українських вимовних і граматичних ознак.

      Основне призначення конфесійного стилю – вплив на душевні переживання людини, допомога вірянам у спілкуванні їхніх душ із Богом, збереження й продовження культових ритуалів, об’єднання вірян одним почуттям щиросердної віри в Бога. Ознаками цього стилю є урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти, благозвуччя, символізм та стійкість (стандартність) стильової норми, вживання слів для найменування Бога та явищ потойбічного світу, стосунків людини до Бога. Як і художній, конфесійний стиль оперує достатньою кількістю епітетів, порівнянь, метафор, слів переносного значення. Для підкреслення урочистості в ньому використовують речення зі зворотним порядком слів, поширені повтори слів.

Зразок конфесійного стилю

      Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні;і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

      Епістолярний стиль української літературної мови розвивався у тісному зв’язку з художнім, оскільки значною мірою обидва орієнтувалися спочатку на народнорозмовне мовлення. Назва стилю походить від грецького epistole – «лист, послання»; звідси – епістолярний, тобто «у формі листа». Отже, епістолярний стиль – це стиль приватного листування.

      Основне призначення стилю – поінформувати адресата про щось, викликати в нього певні почуття, які б відповідали емоційному настроєві автора. Головними ознаками епістолярного стилю є широке використання форм ввічливості, звертань у формі кличного відмінка, наявність початкової, прикінцевої та прощальної фраз, стереотипних словесних формул висловлення побажання, вітання, співчуття; невимушеність у доборі лексичних одиниць. До епістолярного стилю зараховують не тільки листи видатних письменників, громадських і культурних діячів, учених, а й щоденники, записки, мемуари.

Зразок епістолярного стилю

      25 грудня

Скачать книгу