LITMIR.BIZ

Скачать книгу

горня, ім’я. Усі незмінні іменники іншомовного походження, які є назвами неістот, за незначним винятком, належать до середнього роду, наприклад: євро, обліго, сальдо, бюро, метро. Винятки становлять ті, у яких під впливом українських відповідників – родових назв, змінився граматичний рід, наприклад: пенальті (удар), торнадо (вітер), сулугуні (сир) – чоловічий рід; авеню (вулиця), гінді (мова), кольрабі (капуста) – жіночий рід.

      Про рід невідмінюваних власних назв та абревіатур варто сказати окремо. Специфіка родових ознак спонукає звернутися до роду тих слів, які його визначають:

      а) рід незмінних власних назв визначає рід загальної (родової) назви, наприклад: чоловічий рід – Капрі (острів); жіночий рід – Калахарі (пустеля); середній рід – Сочі (місто).

      б) рід незмінних абревіатур визначає рід стрижневого слова, наприклад: чоловічий рід – НРУ (Народний рух України); жіночий рід – УПА (Українська повстанська армія); середній рід – ВАТ (Відкрите акціонерне товариство).

      Число іменників – словозмінна категорія іменника, в основу якої покладено поняття розчленованої кількості. Більшість іменників позначають предмети, які піддаються лічбі. Формально семантика «рахованості» виявляється в існуванні співвідносних форм однини і множини іменників, які мають те саме лексичне значення, наприклад: банк – банки, стіл – столи, студент – студенти.

      Однак ідея рахунку, відображена у формах числа, властива не всім іменникам. У цьому разі число, як і рід у назвах неістот, не виражає жодних об’єктивних властивостей предметів, а характеризує словоформи лише граматично. Конкретизувати значення реальної кількості, якщо це потрібно, допомагають числівники, наприклад: студент – двоє студентів, два студенти, п’ять студентів; одні двері – двоє дверей. Значення означеності найбільшою мірою спрямоване на форму множини.

      Отже, реально однину і множину не можна виражати власне словоформою. У такому разі число входить у сферу класифікаційних морфологічних категорій, тобто таких, що виражені формою різних слів, зближуючись з морфологічною категорією роду, а іменники вживають тільки в однині або тільки в множині.

      Тільки в однині вживають іменники:

      а) матеріально-речовинного значення: папір, сталь, пісок, масло;

      б) абстрактні: піднесення, відповідальність, здоров’я;

      в) збірні: молодь, студентство, професура;

      г) власні назви: Київ, Дніпро, Львів.

      Щодо збірних іменників під час укладання ділової документації слід дотримувати певних правил. Збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо в діловому мовленні варто заміняти іменниками у формі множини: не студентство, а студенти, не професура, а професори. Сукупні ж поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю в діловому мовленні треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення: не заводчани, а працівники заводу, не городяни, а мешканці

Скачать книгу