LITMIR.BIZ

Скачать книгу

маркованість.

      Залежно від сфери обслуговування ділова мова звертається то до фінансової термінології (витрати, табель, кошторис), то до юридичної (скарга, суд, вина) тощо. У період науково-технічного розквіту виникають самостійні сфери виробництва, а також інститути зі специфічним завданням і засобами їх розв’язання, що певним чином позначається й на мовній комунікації: поряд із мовою масового спілкування у цьому виробничо-науковому середовищі формується своєрідна спеціалізована мова, насичена вузькогалузевою термінологією. Відбиток цієї мови спостерігаємо й у лексичному складі ділових паперів, що забезпечують цю сферу виробничих відносин. Проблема добору вузькогалузевих термінів у службових паперах відповідної галузі виробництва, науки, культури та ін. підпорядкована призначенню документації, з якою не ознайомлюються широкі маси. В іншому випадку слід писати просто і ясно, доступною мовою.

      Вимоги до використання термінів у діловому мовленні:

      1) термін мусить бути стандартним, тобто його потрібно вживати лише в тій формі, яка зафіксована у словнику, наприклад: діловодство, справочинство, але не діловедення, справоведення; автобіографія, а не життєпис; меню, а не стравоспис та ін.;

      2) термін мають вживати з одним значенням, теж зафіксованим у словнику. Наприклад, циркуляр – це лише директивний лист, а не лист будь-якого іншого типу;

      3) якщо термін є багатозначним, автор документа має будувати текст так, щоб одразу було зрозуміло, яке значення терміна він має на увазі, наприклад: справа – особова справа, судова справа.

      Особливості ділової лексики: запозичення, кальки, професіоналізми

      Термінологія сучасного ділового стилю поповнюється іншомовними запозиченнями, здебільшого з англійської мови (наприклад: маркетинг, менеджер, брокер, дилер). Запозичення з інших мов становлять близько 10 % усього словникового складу української мови. Цікавим є процес засвоєння слів з інших мов. Відбувається він зазвичай внаслідок культурних, економічних, політичних контактів з іншими народами. Безперечно, запозичені з інших мов слова відповідним чином пристосовуються до фонетичних, граматичних законів української мови, тобто відбувається їх фонетичне, графічне, лексичне, граматичне освоєння (адаптація). Тому не завжди легко встановити різницю між питомо українським та запозиченим словом, особливо якщо це давнє запозичення чи запозичення з інших слов’янських мов, наприклад: влада, власний, ганьба, гасло, праця, чекати (з чеської), місто, хвороба, кишеня (з польської), посланник, чиновник (з російської), бадьорий, дьоготь (з білоруської), левада, огірок, м’ята (з грецької), бульба, коляда (з латинської), козак, шаровари, табун, отара, гарбуз (з тюркських мов).

      Більшість запозичених слів зберігають характерні фонетичні, словотвірні, морфологічні ознаки. Наприклад, для запозичень із грецької мови характерні голосні [а],

Скачать книгу