LITMIR.BIZ

Скачать книгу

досвідом. Виявляється, наше розуміння духовності різниться так, як різняться самі люди. Коли наші наміри й вчинки скеровані духовністю – нашою вірою у взаємозв’язок і любов, то будь-який повсякденний досвід може стати духовною практикою. Ми можемо перетворити на духовну практику освіту, керівництво і виховання дітей. Прохання про допомогу й отримання її може також стати духовною практикою. Розповіді і творчість можуть стати духовними практиками, тому що розвивають усвідомлення. Оскільки всі ці дії можуть стати духовною практикою, процес підйому після падіння також має стати духовною практикою. Підйом вимагає фундаментальної віри у взаємозв’язки між людьми і боротьби за бачення перспективи, сенсу і мети. Нещодавно в Instagram Елізабет Ґілберт мені трапився вислів – гадаю, він досконало підсумовує сказане: «Благоговіння приведе вас туди, куди не зможе допровадити метушня».

* * *Середина процесу – це найбезладніший час, але саме тут відбуваються дивовижі

      2. Цивілізація зупиняється на ватерлінії

      Якось я склала карту свого серця і посередині цієї мапи намалювала озеро Тревіс. Це озеро в долині річки Колорадо, у розкішній гірській місцевості, просто на західній околиці Остіна в Техасі, простягається майже на сто кілометрів. Холодну бірюзову воду оточують кам’янисті береги, приголомшливі скелі і мескитові дерева.

      У дитинстві я відпочивала на озері Тревіс щоліта. Саме тут я навчилася ловити окунів, закидати невід на сомів, вирізувати з дерева, будувати будинки на деревах, і навіть склала пристойний столик. Моя тітонька Лоренія і її чоловік, дядько Джо, мали будиночок у Воленте. У ті часи територія навколо озера була сільським районом, оселею для сільських мешканців з фургонами і вудками – вони не вважали себе мешканцями Остіна, вони просто «жили на озері». Нині це місце вважають передмістям Остіна, і тут набудували особняків і огороджених ділянок.

      Зовсім поруч із тіткою Лоренією мешкала тітка Беа, а матуся і татусь Болдвіни з дочкою Едною Ерл і зятем Волтером жили нижче по вулиці. Една Ерл і тітка Лоренія були найкращими подругами до самої смерті. Я годинами босоніж бігала від будинку до будинку, повсякчас грюкаючи за собою дверима. Ми грали в карти з тіткою Беа, потім я квапилася до будинку тітки Лоренії пекти пиріг. Я збирала камінчики і ловила світляків разом з матусею і татусем Болдвінами. Една Ерл любила слухати мої веселі історії.

      Тітка Лоренія розповсюджувала косметику Avon. Я напрочуд яскраво пам’ятаю, як улітку допомагала їй пакувати товари і «опрацьовувати маршрути». Відколи я пішла до четвертого класу, ми застрибували разом до пікапу – вона на водійське сидіння, я на пасажирське, прилаштувавши поміж нами пневматичний пістолет Red Ryder, сумки з косметикою, кремами і парфумами. Я відповідала за взірці помад – блискучу пластикову коробочку із сотнями помад усіх ймовірних кольорів і характеристик.

      Ми подорожували довгими, посипаними щебінкою дорогами, потім паркувалися біля металевої

Скачать книгу