LITMIR.BIZ

Скачать книгу

потім між нами почалася б «холодна війна» тривалістю від чотирьох до двадцяти чотирьох годин.

      Ми могли б відбути цю суперечку із заплющеними очима. Але це було озеро Тревіс і наша особлива відпустка. Я хотіла чогось іншого. Я подивилася на чоловіка і, замість того щоб вдаватися до звинувачень, спробувала новий підхід: «Я намагалася зав’язати з тобою душевний зв’язок, але ти відштовхуєш мене. Я не розумію цього».

      Він вирячився на мене. Озеро біля доку було близько десяти метрів завглибшки, і ми увесь час хлюпалися на місці.

      Отож мені доводилося думати швидко. Це було нове для мене. Протягом тридцяти секунд, які здавалися годиною, в моїй голові снували суперечливі думки: «Будь доброю. Ні, дістань його! Будь доброю. Ні, захисти себе; помстися йому!»

      Обравши доброту і довіру, я повністю поклалася на техніку, якої навчалася під час свого дослідження, – на фразу, яка в численних варіаціях виникала знову і знов. Я сказала:

      – Я відчуваю, що ти мене відштовхуєш, і вигадала собі, ніби ти дивишся, як я пливу, і думаєш: «Мужик, вона старіє. Вона вже навіть не здатна плавати кролем». Або що ти подивився на мене і подумав: «Вона вже не так чудово виглядає в купальнику Speedo, як двадцять п’ять років тому».

      Стів здавався схвильованим. Він не вибухає гнівом, коли засмучений, а глибоко вдихає, стискає губи і киває. Ймовірно, це добре допомагає йому в роботі педіатра, але я знаю: це свідчить про те, що він схвильований. Він повернувся до мене спиною, потім обернувся знову і сказав:

      – От лайно. Ти показуєш свою вразливість, так?

      Я відповіла миттю:

      – Так. Але я майже гніваюся. Тому мені важливо почути, що ти скажеш. Дуже. – Фраза «і я вигадала собі», яку я використала, можливо, і з’явилася в дослідженні як важливий інструмент, але я вимовила її вперше і відчувала, фізично й емоційно, як мені забило памороки.

      Стів знову відвернувся. Після паузи, яка знову здалася мені вічністю, він нарешті сказав:

      – Я не хочу робити цього з тобою. Я справді не хочу.

      Я відразу ж запанікувала: «Що відбувається? Що це означає – “я не хочу робити цього з тобою”? От паскудство. Чи це означає, що він не хоче плавати зі мною? Або говорити зі мною?» Тоді промайнула думка, що, можливо, під «цим» він має на увазі наш шлюб. Час сповільнився, усе відбувалося наче в уповільненій зйомці, поки мене не повернули до реальності його слова:

      – Ні. Я справді не хочу говорити про це з тобою зараз.

      Мені забракло інструментів і терплячості.

      – Дуже погано. Ми вже говоримо. Саме зараз. Бачиш? Я говорю. Ти говориш. Ми розмовляємо!

      Помовчавши декілька секунд, Стів нарешті обернувся обличчям до мене і сказав:

      – Послухай, Брене, я зовсім не проти проводити час з дітьми. Я справді не проти.

      Що? Я була надто збентежена:

      – Що ти маєш на увазі? Про що ти кажеш?

      Стів пояснив, що не проти покататися з дітьми на надувних плотах. Йому навіть подобається шукати разом з ними «таємні скарби», і він хотів би дати мені час поспілкуватися

Скачать книгу