ТОП просматриваемых книг сайта:
Бійцівський клуб. Чак Поланік
Читать онлайн.Название Бійцівський клуб
Год выпуска 1996
isbn 978-617-12-1265-7, 978-617-12-0849-0, 978-0-393-32734-2, 9786171212640
Автор произведения Чак Поланік
Жанр Зарубежная образовательная литература
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Тайлер сказав:
– Бий зненацька.
Я сказав, що ніколи нікого не бив.
Тайлер сказав:
– То знавісній, друзяко.
Я сказав, заплющ очі.
Тайлер сказав:
– Ні.
Я глибоко вдихнув і навідліг зацідив кулаком Тайлерові в щелепу, як справжній ковбой у фільмі. Так кожен новачок у бійцівському клубі робить. Кулак мій ковзнув Тайлерові по шиї.
Чорт, сказав я, це не рахується. Ану ще раз спробую.
Тайлер сказав:
– Ще й як рахується, – і, наче боксерська рукавичка на пружині, як у мультиках, які показують у суботу вранці, бах! – ударив мене просто в груди. Я впав на чиюсь машину. Ми стояли обидва мовчки: Тайлер, потираючи шию, я, притискаючи руку до грудей, – і обидва усвідомлювали, що ми досягли чогось, де ніколи не бували, і, подібно до кота з мишею у мультфільмах, живі й хочемо дізнатись, як далеко можемо зайти й лишитися живими.
Тайлер сказав:
– Круто.
Удар мене ще, сказав я.
Тайлер сказав:
– Ні, бий ти.
Тож я вдарив, по-дівчачому широко розмахнувшись, і поцілив Тайлерові під вухо. Тайлер відштовхнув мене і вгатив ногою в живіт. Далі вже йшлося не про слова. Але бар уже зачинився, люди виходили з нього, ставали довкола нас на паркінгу й горланили.
Хай там що зрозумів Тайлер, а я нарешті усвідомив, що здатний дати раду всім негараздам у цьому світі: хімчистці, яка повертає мені речі з повідриваними ґудзиками; банкові, який стверджує, що я перевищив кредит на сотні й сотні доларів; своїй роботі й начальнику, котрий залазить до мене в комп’ютер і бавиться собі з виконавчими командами DOS. І Марлі Зінґер, яка вкрала в мене групи підтримки.
Коли бійку було завершено, жодну з проблем вирішено не було, але й жодна проблема не важила.
Ця наша перша бійка сталася в неділю ввечері. Тайлер не голився від п’ятниці, тож я подер собі до крові кісточки пальців об його відрослу за вихідні щетину. Лежачи горілиць на паркінгу, ми дивились на єдину зорю, що прозирала крізь світло вуличних ліхтарів, і я спитав Тайлера, з чим він бився.
Тайлер сказав, що зі своїм батьком.
Можливо, нам не потрібен батько, щоб довершити себе. У бійцівському клубі особа твого супротивника не має ваги. Ти б’єшся, щоб битися. Не можна говорити про бійцівський клуб, проте ми говорили, і протягом кількох наступних тижнів, після того як зачинявся бар, на стоянці збиралися хлопці. А коли похолоднішало, інший бар пустив нас до свого підвалу, де ми й збираємося тепер.
Коли збирається бійцівський клуб, Тайлер виголошує правила, які ми з ним узгодили.
– Більшість із вас, – горлає Тарлер у конусі світла посередині підвалу, повного людей, – більшість із вас тут тому, що хтось порушив правило. Хтось розповів вам про бійцівський клуб.
Тайлер каже:
– Що ж, вам краще припинити патякати, або шукайте собі якийсь інший бійцівський клуб. Бо наступного тижня, коли ви прийдете сюди, ви будете записуватись.