Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» - Фенні Флеґґ

Скачать книгу

не знала, чому їй так хотілося бути з Іджі більше, ніж з будь-ким на землі, але це було так. Вона молилася через це, плакала, але не знаходила жодної відповіді, окрім як повернутися додому й одружитися з Френком Беннеттом, молодим чоловіком, з яким вона заручена, і намагатися стати доброю дружиною й матір’ю. Рут була впевнена: що б не казала Іджі, вона переживе цю закоханість і повернеться до свого життя. Тож Рут зробила єдине, що могла.

      Коли вона сказала Іджі, що наступного ранку їде додому, Іджі просто збожеволіла. Вона замкнулася в кімнаті й трощила меблі, здіймаючи такий гамір, що чути було в усьому будинку.

      Рут сиділа на своєму ліжку, ламаючи руки, коли зайшла матінка.

      – Рут, будь ласка, підіть туди й поговоріть із нею. Мене й батька вона до кімнати не впускає, а решта дітей бояться поткнутися туди. Прошу вас, люба, я боюся, що вона завдасть собі шкоди.

      Вони знову почули, як щось розлетілося на друзки. Матінка подивилася на Рут і благально сказала:

      – Рут, вона там – як поранений звір. Не могли б ви піти й подивитися, чи не можна її трохи заспокоїти?

      До дверей підійшла Нінні.

      – Мамо, Ессі Рю каже, що тепер вона розбила лампу. І винувато глянула на Рут.

      – Гадаю, вона засмучена через те, що ви їдете.

      Рут довго йшла по коридору. Джуліан, Мілдред, Петсі Рут і Ессі Рю – усі ховалися за дверима своїх спалень, лише висовуючи голови та дивлячись розширеними очима, як вона проходить повз них.

      Матінка й Нінні стояли в кінці коридору. Нінні затикала пальцями вуха.

      Рут легенько постукала в двері Іджі. Зсередини кімнати Іджі заволала:

      – ВІДЧЕПІТЬСЯ ВІД МЕНЕ, ЧОРТ ЗАБИРАЙ! – і щось кинула, розбивши об двері.

      Матінка кашлянула й солодким голосом промовила:

      – Діти, чому б вам усім не піти до вітальні й не залишити Рут із нею наодинці.

      Усі шестеро швиденько дременули сходами вниз. Рут продовжувала стукати.

      – Іджі, це я.

      – Забирайся!

      – Я хочу поговорити з тобою.

      – Ні! Дай мені спокій!

      – Будь ласка, не треба так.

      – Забирайся до біса від моїх дверей, я не жартую! Щось знову розбилося об двері.

      – Будь ласка, впусти мене.

      – НІ!

      – Будь ласка, люба.

      – НІ!

      – ІДЖІ, ВІДЧИНИ ЦІ ЧОРТОВІ ДВЕРІ НЕГАЙНО, Я НЕ ЖАРТУЮ! ТИ МЕНЕ ЧУЄШ?

      На мить запанувала тиша. Двері повільно відчинилися.

      Рут увійшла й прикрила їх за собою. Вона бачила, що Іджі перебила все в кімнаті. Деякі предмети навіть двічі.

      – Навіщо ти так поводишся? Ти ж знала, що одного дня я маю поїхати.

      – Тоді чому ти не дозволяєш мені поїхати з тобою?

      – Я тобі казала чому.

      – Тоді залишися.

      – Не можу.

      – ЧОМУ? – щосили закричала Іджі.

      – Може, припиниш горлати? Ти бентежиш мене й матір. Увесь дім тебе чує.

      – Начхати.

      – Гаразд, а мені ні. Навіщо ти поводишся, як мала дитина?

      – ТОМУ ЩО Я КОХАЮ ТЕБЕ Й НЕ ХОЧУ, ЩОБ ТИ ЇХАЛА!

      – Іджі, ти несповна розуму? Що подумають

Скачать книгу