Шоколад - Джоан Гаррис

Скачать книгу

ми по-різному дивилися на життя. Зрозуміло, вона навчила мене всьому, що вміла сама. Як проникати в сутність речей, розбиратися в людях, читати їхні думки й таємні бажання. Водій, який погодився підвезти нас, а потім відхилився на десять кілометрів убік від свого маршруту, щоб підкинути нас у Ліон; торговці, які відмовлялися брати з нас плату; поліцейський, котрий не звернув на нас уваги. Звичайно, нам щастило не завжди. Часом фортуна відверталася від нас із незрозумілих причин. Деяких людей неможливо зрозуміти, до них не достукатися. Як, наприклад, до Франсіса Рейно. Правда, мені завжди ставало трохи ніяково, коли нам вдавалося зіграти на струнах людської душі. Занадто вже легко це виходило. А от шоколад – інша справа. Безумовно, щоб приготувати його, необхідні певні навички. Легка рука, вправність, терпіння, яких ніколи не мала моя мати. Але процес залишається незмінним. Це надійна справа. Мені не доводиться заглядати в людські серця, щоб отримати те, чого хочу. Я просто виконую чужі бажання, роблю те, що мене просять.

      Гі, мій кондитер, знає мене з давніх-давен. Ми працювали разом, коли народилася Анук, і він же допоміг мені організувати моє перше підприємство – маленьку кондитерську на околиці Ніцци. Тепер він мешкає в Марселі – імпортує натуральне терте какао прямо з Південної Америки й на своїй фабриці переробляє його на різні сорти шоколаду.

      Я використовую сировину найвищої якості – брикети шоколадної глазурі, розміром трохи більші, ніж звичайна цеглина, усіх трьох видів: чорну, молочну й білу. З однією доставкою я одержую по ящику кожного із цих видів. Шоколад неодмінно слід покришити. Деякі кондитери купують не брикети, а шоколадну масу, але я люблю готувати суміш власноруч. Метушня з неопрацьованими тьмяними блоками шоколадної поливи дарує мені безмежну насолоду. Мені подобається подрібнювати їх вручну – я ніколи не користуюся електричними міксерами, – зсипаючи здрібнену масу у великі керамічні чани, потім плавити її, помішуючи й старанно вимірюючи температуру спеціальним термометром по завершенню чергової фази трудомісткої роботи, поки не стає зрозуміло, що суміш достатньо тепла.

      Є щось магічне в процесі перетворення шоколадної сировини на «золото дурнів», що хвилює уяву простих смертних. Можливо, навіть моя мати оцінила б мою працю. Працюючи, я дихаю на повні груди й ні про що не думаю. Вікна розчинені навстіж, гуляють протяги. На кухні було б холодно, якби не жар, що підіймається від печей і мідних чанів, якби не гарячі випари талої шоколадної глазурі. У ніс б’є дурман, п’янить суміш запахів шоколаду, ванілі, розпечених казанів і кориці – терпкий грубуватий дух Америки, гострий смолистий аромат тропічних лісів. Отак я тепер подорожую. Як ацтеки у своїх священних ритуалах. Мексика, Венесуела, Колумбія. Двір Монтесуми. Кортес і Колумб. Їжа богів, що бульбашиться і піниться в ритуальних чашах. Гіркий еліксир життя.

      Можливо, саме це почуває Рейно в моїй крамничці – дух далеких часів, коли світ був обителлю варварів, дикунів. Какао-бобам поклонялися ще до пришестя Христа

Скачать книгу