LITMIR.BIZ

Скачать книгу

я Мелікова.

      – Це містерія людських ілюзій, коли кожен вірить, що інший – його полонений.

      – Le coup de foudre, – сказала Наташа Петровна. – Кохання з першого погляду. Нерозділене!

      – Як ви опинилися в такій компанії?

      – Випадково. – Вона розсміялася. – Прекрасна випадковість! Я хотіла вирватися зі стерильної монотонності в «Колоні Клаб». Але аж такого не очікувала!

      – Ви знову йдете до фотографа?

      – Ні, сьогодні ні. Чому запитуєте? Пішли б зі мною?

      Спершу я не хотів відповідати прямо, та зрештою таки сказав:

      – Так.

      – Нарешті чую щось розумне, – відповіла Наташа Петровна.

      – Будьмо!

      – Будьмо!

      – Будьмо! Salut, Salve, Salute! – вигукнув Рауль і цокнувся з усіма. Він навіть спробував підвестися, але знову впав у схоже на трон крісло, що аж затріщало під ним. Для цілковитої гармонії цей готель було ще й обставлено псевдоготичними грубо тесаними меблями.

      Поки ми цокалися, до мене підійшов Лягманн.

      – Сьогодні ввечері, – прошепотів він до мене, – я спою мексиканця.

      – А сам не нап’єшся?

      – Я підкупив Альфонса. Він приносить мені звичайну воду. А мексиканець думає, що п’є зі мною текілу. В обох однаковий колір, тобто його взагалі немає.

      – Я б краще споїв жінку, – сказав я, – мексиканець і так не заперечує. Тут саме жінка не хоче.

      На якусь мить Лягманн завагався.

      – Нічого, – мовив уперто. – Цього разу вийде. Мусить вийти. Точно мусить. Розумієш?

      – Краще пий із обома – і з собою теж. Можливо, на п’яну голову ти придумаєш щось таке, що ніколи б тобі не спало на тверезу. Деякі люди напідпитку просто неймовірні.

      – Але тоді я нічого не відчуватиму. Ні про що не пам’ятатиму. Житиму так, ніби нічого й не сталося.

      – Шкода, що ти не можеш уявити собі все навпаки. Наче все вже сталося, а ти про все забув.

      – Що ти кажеш, та це ж справжнє шахрайство! – запротестував Лягманн схвильовано. – Треба бути чесним!

      – А з текілою ти хіба чесний?

      – Я чесний з самим собою. – Лягманн нахилився до мого вуха. Хоч він і пив тільки воду, подих мав гарячий і вологий. – Я дізнався, що в Інес нога не ампутована, вона просто не згинається. Хромовану пластинку вона носить з марнославства!

      – Але ж, Лягманне!

      – Я це точно знаю. А ти жінок не розумієш. Можливо, вона саме тому й відмовляє мені? Щоб я про це не взнав.

      На кілька секунд мені відібрало мову. «Amore, amour, удар блискавки серед тисяч оман, джерело надії у безодні відчаю, безтурботне чудо білої й чорної магії, – думав я. – О, кохання, будь благословенне!» Я урочисто вклонився:

      – Дорогий Лягманне, я вітаю твій зоряний сон кохання!

      – Вічно ти зі своїми жартами! Я – дуже серйозно.

      Громохко підвівся Рауль.

      – Шановні леді та джентльмени, – почав він, стікаючи потом, – хай живе життя. Себто добре, що всі ми живі-здорові. Як згадаю, що геть недавно хотів накласти на себе руки,

Скачать книгу