LITMIR.BIZ

      Ронсеваль[10], долино славна!

      Як твоє імення чую,

      Затремтить, запахне в серці

      Квітка синяя забута!

      Постає країна мрії,

      Що літ з тисячу, як зникла,

      І великі очі духів

      Глянуть так, що я злякаюсь.

      Гомін, брязкіт, люта чвара!

      Б’ються франки й сарацини;

      Розпачливо і криваво

      Сурма грає у Роланда!

      У долині Ронсевальській

      Видко «поруби Роланда», —

      Так прозвано їх, бо лицар,

      Щоб собі пробить дорогу,

      Так смертельно, тяжко вдарив

      Тим своїм мечем Дюрандо

      В скелю, що сліди зостались

      І по сей день на камінні.

      Тож в одній щілині темній,

      Геть зарослій чагарями,

      Ялівцем, лежить глибока

      Атта Тролева печера.

      Серед любої родини,

      По трудах він спочиває

      Після втоми, споглядання,

      Подоріжжя світового.

      Як то мило повернутись

      До дітей, в печеру любу!

      Дві дочки й синів чотири

      Вкупі з Муммою зростив він.

      Гарно вилизані доні

      І русяві, мов попівни;

      Хлопці бурі, лиш найменший

      Одноухий син, той чорний.

      Сей найменший був мазунчик

      Материн, вона з ним гравшись,

      Відкусила в нього вухо

      І, милуючи, пожерла.

      Молодець він геніальний,

      Має зграбність гімнастичну,

      І такії робить штуки,

      Мов штукар славутній Масман[11].

      Цвіт краєвої освіти,

      Любить він лиш рідну мову,

      Зроду він не вчив жаргону

      Ні гелленів, ані римлян.

      Свіжий, вільний, жвавий, гречний,

      Він ненавидить всі мила,

      Умивання — нову розкіш,

      Так, як і дотепний Масман.

      А найбільш він геніальний,

      Як на дерево дереться,

      Що над кручею із скелі

      Із щілини виростає.

      І на гору він вилазить,

      Де вночі уся родина,

      Коло батька посідавши

      Розмовляє в тихий вечір.

      І розказує їм батько,

      Як він жив колись у світі,

      Як людей, міста він бачив,

      І терпів багато лиха,

      Мов той славний син Лаертів[12], —

      Атта Троль лиш тим не схожий,

      Що й дружина з ним ходила,

      Вірна, чорна Пенелопа,

      Атта Троль розповідає

      Їм про славу колосальну,

Скачать книгу