LITMIR.BIZ

Скачать книгу

(плює). Тьху! (Пішов).

      Свирид. Ну… Тадже ж і в книжках повинні писати про відьом?

      Роман. Пишуть!

      Пилип. Аякже! Мій старший хлопчина якось читав мені про «бабу-ягу, костяну ногу».

      Роман. То ж казочка, а казочка – побрехенька. А є такі книги, у котрих і правду пишуть.

      Харитон. Яку ж правду?

      Роман. А таку, що багато ще є людей у дитинячім зрості, котрі вірять усякій нісенітниці.

      Свирид. Хто ж його зна, котрій книжці і вірити?

      Харитон. Стривайте! Ну, а через що ж нема у нас дощів, через що? Кажуть: куди відьма махне рукавом, туди й хмари прожене. Правда, Денисе? Так же кажуть?..

      Денис. Нехай отой розумний каже.

      Роман. Аби б дощі, то вже й хліб родитиме?

      Харитон. Атож як?

      Роман. У книжках пишуть і достометно викладають, що засухи відтоді настали, як повирублювали ліси та позамулювали річки…

      Денис. Чорт батька зна що плетуть!

      Свирид (до Дениса). Та ну, не перебаранчай!

      Роман. І знов доказують і те, що люде здебільшого обробляють землю «на нехай».

      Деякі. Як то «на нехай»?

      Роман. Сяк-так подряпають, як ще колись-то діди та прадіди дряпали.

      Харитон. Одначе ж за прадідів хліб родив?

      Свирид. Ще й який хліб!

      Денис. Навдивовижу!

      Роман. Тоді земля мала силу; а тепер вже переорали її на попіл, знесилили. Замість того щоб обробляти, наприклад, так, як німці-колоністи обробляють землю, наш брат тільки дряпа і всі надії склада на бога.

      Денис. Як бог захоче, то й на голому вродить.

      Харитон. Без бога ні до порога.

      Роман. А звичайно. А друга приказка каже: «Поможи, боже! – Роби, небоже!» Отже, німці, мабуть, цю приказку добре розжували.

      Свирид. Так то ж німці!

      Роман. Такі ж люде, як і ми; і тому ж богові моляться. Німці до ладу обробляють землю та ще й удобряють.

      Пилип. Там і спромога, і снасть інша!..

      Харитон. Та, може, воно… Ну, скажіть, на милость божу! Тепера у мене плуг є, то леміш на ньому ще від діда! Що ж мені – поламати його чи спалити та німецького купувати?

      Денис. Ось знаєте, що я вам скажу? Дайте ви мені отак, як я оце стою: десятин з тридцять землі на вічність та плугів зо три, волів, годів на п’ять вільготу…

      Пилип. Та ще чого?

      Денис. Ще чого? Та хоч і годі!

      Свирид (усміхається). І небагато чоловікові забагнулося!

      Денис. І тоді побачите, яким я зразу зроблюсь розумним.

      Пилип. А так, так!..

      Денис. Ти-бо не такий! Чого шкіришся? У тебе плуг, волів є, то й розум у тебе є! Свирид має дві пари волів та четверо коней? Він теж розумний! Тепера у Романового батька: сімдесят десятин землі, свій хутір, худоби сила, грошей повні кишені, усякі достатки!.. То же Роман мусить бути розумнішим над вами обома… Одним лицем: памещик-о! А ми злидні, то ми вже дурні, болвани!.. Шапочку повинні здіймати перед дукарями!.. Ні, ти спершу дай мені силу, то й я показав би себе!

      Пилип. Оце правда! Що правда, то не гріх! Таку вже правду

Скачать книгу