Дай серцеві волю, заведе в неволю - Марко Кропивницький

Скачать книгу

метелиця,

      Поламалася мелниця, –

      Крила ж її поламало

      І мелника занесло…

      Як схопилась заверюха,

      Поморозив пес вуха,

      А прикажчик собі носа,

      Як ловили вони лиса,

      У ту самую годину

      Біля панського тину…

      Семен (переходить йому дорогу). Здоров будь, Іване!

      Іван. Тю, диви! Звідкіля це ти узявся?

      Семен. Та оце ж тільки що прийшов.

      Обіймаються.

      Іван. Ну, насилу тебе принесло. А тут, брат, така кумедія… Вже, мабуть, розказувала Одарка?…

      Семен. Про Микиту?

      Іван. Та еге ж! В’яжеться та й в’яжеться!… Вже я хотів йому ребра полічить, та здорова бісова личина: боюсь, щоб самому часом печінок не відбив… Ну, та дарма! Вже він мені попадеться на зубок: я йому допечу, коли не кулаком, то язиком.

      Семен. Та цур йому! Ну, як же ти поживаєш?

      Іван. А так: бреду горем, мов тим морем, і враг його зна, коли перебреду. Та про мене довга пісня: багато говорить, та нема чого слухать. Стривай, стривай, дай я на тебе подивлюсь! Е, братухо, та й змарнів, неначе після пропасниці!

      Семен. Чужа сторона – не рідна мати.

      Іван. Що й говорить! А тут Одарка за тобою так вбивалась, що й… Часом почнеш її розважать, то ще й гірш! Чорти його батька знає, коли б мене так дівчина любила… Що ж, далеко був?

      Семен. Та занесло мене аж у Бассарабію!

      Іван. Еге, близенький світ! Багато заробив?

      Семен. Вісімдесят приніс!

      Іван. Ого! Та в Одарки з півсотні на схові.

      Семен. А ти ж почім знаєш?

      Іван. А як же, хвалилась, що дав заховати.

      Семен. Що ж у вас тут нового?

      Іван. Багато нового! Земельне прибавили та ще на якусь школу!… Здирство, брат, таке, що й!… Перед різдвом, кажуть, знов некрутчина. Гаврила Куксенка у острог посадовили за те, що вкрав курку у шинкаря!… Та цур йому з такою новиною! Ходімо, там хлопці зібрались на раду.

      Семен. На яку раду?

      Іван. Березу на цю зиму обібрати. Та он же й вони йдуть сюди. Он і Омелько, і Савка! (Гука). Гов-гов!…

      Парубки за лаштунками одгукуються.

      Ява 5

      Омелько і другі парубки.

      Омелько. Як собі хочете, панове товариство, а я не можу; зберіть собі кого другого; я й так за дві зими прийняв муки.

      1-й парубок. Велика мука! Може, ти ремствуєш на кого з нас? Може, тебе хто зобідив, так кажи.

      Семен (підійшов до парубоцтва). Добривечір вам, панове товариство!

      Усі. Семен!… На ж тобі!… Здоров! Чи давно прийшов? Як поживаєш?

      Семен. Спасибі, братове! Як вас господь милує? (Цілується з деякими).

      Іван. Що ж, обібрали березу?

      2-й парубок. Та он Омелько єрепениться!

      Іван. Я ж казав, що без мене ладу не буде! Хлопці, хто за Омелька, обізвись!

      Голоси. Я! Я! Я!

      Іван. Бач, Омельку, усі тебе бажають; чого ж ти брикаєшся, мов той невук?

      Омелько (показує на Семена). Ось вам береза! І розумний, і дотепний!

      Деякі

Скачать книгу